Палата представників США на чолі зі спікером Джонсоном багато місяців до цього її блокувала, проте, зрештою, 20 квітня таки ухвалила довгоочікуване рішення. Тепер, після розгляду…
Щорічно в останній день осені, 30 листопада, у світі відзначають День домашніх улюбленців. Сьогодні хочеться приділити увагу тиміз них, хто перебуває поруч з нашими військовими на передовій, вносячи різноманітність у військовий побут, даруючи безмежну любов, а часом,завдяки інтуїції,і рятуючи життя.Отже, про улюбленців з фронту.
На жаль, російсько-українська війна вплинула і на братів наших менших. Під час бойових дій цілі родини покидали домівки, рятуючись, але залишаючи тварин – кішок та собак – напризволяще. Голодні, хворі, іноді й поранені, тварини приходили до українських військових, де знаходили нову домівку й родину. Вони, зраджені, ще довго вчаться довіряти людині. Але нашим хлопцям та дівчатам вдається розтопити лід недовіри в серцях тварин. І на відміну від колишніх господарів, кожної ротації військові забирають з позицій улюбленців, або, принаймні, передають побратимам з рук у руки.
Євро з «Корця»
Дворняга на ім’я Євро з морського буксира «Корець» пройшла з екіпажем Керченську протоку у вересні 2018 року. А ще раніше, у 2014-му, вона з моряками покинула свою батьківщину – півострів Крим, незаконно анексований Росією.
Нині 11-річна Євро живе на кораблі в порту Маріуполя: радісно зустрічає моряків і випрошує у «побратимів» смаколики. «Корець» – постійна і єдина домівка собаки.
Щоб виїхати з Криму на материк, Євро довелося випробувати «тяготи й злигодні служби». До 2014-го вона жила на морському тральщику «Чернігів». У 2009-му на борт «Чернігова» її місячним щеням приніс моряк –мічман Євгеній Туменко, який тепер служить на морському буксирі «Корець» – одному з кораблів, з яких почалося формування військового флоту в Азовському морі.
– Командир був проти тварини на борту, але ж команда наполягла, щоб щеня залишилося, тому він погодився. Усі ми разом непомітно прибирали за Євро, щоб зайвий раз не викликати гнів начальника, – розповідає Євгеній Туменко.
З початком анексії частина екіпажу покинула півострів. Згодом з рештою екіпажу собака прибула на материк. Серед тих, хто зустрічав судно, були й моряки «Чернігова». Євро впізнала своїх і одразу ж кинулася в руки одному з них.
Пуля – турботлива мама
Це Пуля і її цуценя Вухань з Луганщини. Ця парочка – підопічні окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
– Попередня бригада залишила Пулю вагітною, хлопці дуже переживали, чи ми про неї турбуватимемося і чи звикне вона до нас. Звикла. Перед пологами кілька разів падала в люк, який закрили дошками. Але він їй подобався, лапами зривала дошки і знову лізла в нього… Хлопці зробили дві будки з теплою підстилкою, аби народила в теплі. Але Пуля привела шістьох цуценят неподалік улюбленого люка. Коли вони підросли, хлопці рознесли їх по постах, аби допомагали нести службу. Наступного дня Пуля пробіглася по всіх постах і зібрала дітей до купи… Отака турботлива мама! – розповідає пресофіцер бригади Надія Замрига.
Пес-автолюбитель
А цей пес на солідне ім’я Михайло – спортсмен та автолюбитель. Він теж улюбленець військовослужбовців бригади імені князя Романа Великого. Мішка народився на передовій, але малим дуже захворів. Його забрав у Сєверодонецьк водій авто, що возить у бригаду хліб. Підлікував і повернув. Михайло залишився вірним військовим. Від тих емоцій, які він висловлював, повернувшись до «військової родини», не стримували сльози навіть чоловіки…
Дворняжка дуже полюбляє їздити на всіх видах транспорту: на танках, «Уралах», УАЗах. Хто б куди не їхав, він туди ж. Якщо не взяли в машину, бігтиме за автівкою, поки водій не змилується і таки візьме з собою. На полігон на стрільби їздить, за продуктами і по воду. Всюди встигає!
Крім того, Мішка підтримує здоровий спосіб життя – на рівних бігає кроси на дальні дистанції з військовими.
Мазун пригощає «побратимів»… мишами
Цей рудий красень – кіт на ім’я Мазун, улюбленець одного з підрозділів окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Названий так, бо мажеться до всіх з ласками та муркотінням. Двомісячним кошеням, хворим та переляканим, він прийшов до наших військових після ворожого обстрілу під Павлополем Волноваського району Донецької області. Тепер йому 18 місяців. Його улюблене місце –на кухні. Їсть кіт із загального казана, а «побратимів» пригощає польовими мишами, залишаючи їх на столі.
Єдине, чого не полюбляє і боїться Мазун – обстріли. Деякі душевні рани не заживають навіть у тварин.
Братан – рятівник
Бойовий собака на ім’я Братан породи курцхаар «проходить службу» разом зі своїм господарем Сергієм Ткачуком в одному з батальйонів морської піхоти. У 2016 році Сергій, проїжджаючи полями під Павлополем, побачив його, розгубленого та переляканого.
– Зупинилися з побратимами. Ласкою і добрим словом запросив його до себе в автівку. Щирою любов’ю вдалося переконати, що я нікуди не подінуся. Відтоді він зі мною – завжди і всюди. Зокрема, на ротаціях. До речі, одразу відізвався на ім’я Братан, так і повелося, –розповідає Сергій.
Братан неодноразово рятував господарю та його дружині, яка також морський піхотинець, життя.
– За деякий час до початку обстрілу Братан починає скиглити, бере за одяг зубами та тягне до бліндажа або іншого укриття, – розповідає морпіх.
А для цього тримісячного щеняти військові окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого шукають родину. Його маму-таксу знайшли під час навчань на полігоні. І Зяба (ім’я дали собаці армійці. – Авт.) поїхала з бригадою на ротацію на Луганщину, де й народила цуценя.
Військові переживають, що малий може не пережити холодної зими, тому готові віддати його в добрі руки. За інформацією можна звернутися на офіційну сторінку окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
