Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Аналітична група проєкту АМ&РМ, яка діє в межах Міжнародної програми Рееr2Peer з протидії російській інформаційній агресії, здійснила експертне опитування. Мета дослідження — вивчення думки профільних українських експертів щодо захищеності інформаційного поля України та інформаційної стійкості військовослужбовців ЗСУ.
В опитуванні брали участь фахівці з питань інформаційної безпеки та інформаційних війн, експерти Інституту стратегічних досліджень, незалежних аналітичних центрів, медіаексперти, викладачі вищих навчальних закладів, зокрема військового профілю. В середньому досвід роботи кожного залученого експерта в інформаційній сфері становить близько 20 років. Онлайн-опитування відбулося в період з 1 по 26 жовтня 2020-го через Google-анкетування. Загалом у ньому взяло участь 15 експертів.
Першим було запитання — «Як часто ви стикаєтесь у своїй роботі з фейками?». Переважна частина респондентів — 86,7 %, а саме аналітики та журналісти, зазначили, що фейки та дезінформація є неодмінними явищами, з якими вони зустрічаються в медіа та соцмережах. А 13,3 %, здебільшого викладачі вишів, зазначили, що стикаються з фейками зрідка.
Зазначені результати цілком закономірні, адже практики більш заглиблені в проблематику боротьби з дезінформацією та постійно працюють з фейками, а викладачі мають справу переважно з адаптованими методичними матеріалами. Втім, таке становище не можна вважати нормальним, воно свідчить про брак практичної підготовки серед тих, хто готує кадри для української сфери інформаційної безпеки.
Оцінюючи інтернет-ресурси, що мають вплив на інформаційне поле України та відзначаються високим рівнем поширення фейків, опитуванні визначили такі топові медіа:
Російські: інтернет-портал Russia Today, інтернет-агенція Lenta.RU, інтернет-портал Sputnik, інформаційна агенція Interfax, інтернет-портал RG.ru, газета «Московский комсомолец» та інтернет-портал MK.ru, інформаційна агенція «РИА Новости», інтернет-портал Life.ru, телеканали «Россия-24», «Звезда», «Первый», ВДТРК, інтернет-агенція Rosbalt, тематичні Telegram-канали.
Українські: телеканал ZIK, інтернет-портал Страна.ua, телеканал Inter, газета «Вести», інтернет-агенції Znaj.ua, Antikor, Politeka і Голос.ua, інтернет-портал Шарій.net, телеканали NewsOne, «112-й», «1+1», інформаційна агенція «УНН» та інтернет-агенція Zaxid.net. 
Найтоксичнішими серед визначених російських ЗМІ є Russia Today, Sputnik, «РИА Новости», Life.ru, «Россия-24», «Звезда». Їх українська аудиторія як першоджерело використовує нечасто, переважно для підкреслення неправдивості певних повідомлень. Зокрема так роблять експерти-практики, коли спростовують російські фейки й дезінформацію. А ось з такими медіа, як Interfax, MK.ru, RG.ru та Rosbalt ситуація дещо складніша. Ці джерела можуть використовувати українські ЗМІ для посилання для підтвердження певних фактів чи обставин. Проросійські українські медіа діють так постійно й у цьому немає нічого дивного. А от той факт, що так само іноді чинять українські ЗМІ, які стоять на патріотичних позиціях, викликає серйозне занепокоєння. Адже так вони запускають в український інформпростір російські наративи, легалізуючи їх та переводячи у розряд правдивих.
Так само небезпечні для українського інформаційного поля проросійські українські ЗМІ, які, зі свого боку, можна поділити на дві групи.
Перша група: Страна.ua, «Вести», ZIK, NewsOne, «Інтер» та «112-й». Редакційна політика цих медіа вирізняється відвертістю й не залишає ілюзій у переважної більшості населення України в тому, на кого вони працюють.
Друга група медіаресурсів, визначена експертами як небезпечні, діють приховано. Це Znaj.ua, Antikor, Politeka, Голос.ua, Zaxid.net, «1+1» та «УНН». Ці ЗМІ діють нелінійно, вкидають в український інформаційний простір приховані деструктивні наративи та фейки, які вирізняються високим рівнем правдивості. З такими медіа боротися складніше, особливо коли рівень критичного мислення та інформаційної стійкості недостатній.
Зазначені вище обставини свідчать про потребу посилення освітньої та роз’яснювальної роботи щодо медіабезпеки на всіх рівнях суспільства. Передусім в експертному середовищі, адже, як свідчать матеріали цього опитування, 13,3 % профільних фахівців вважають, що нечасто стикаються з фейками, тоді як медійні маніпуляції є невіддільною частиною нашого життя.
Оцінюючи основні джерела поширення неправдивої інформації, опитані експерти визначили, що найбільша кількість фейкових новин розповсюджується через Інтернет, соцмережі та месенджери. Це можна пояснити тим, що саме у цих джерелах зберігається високий рівень анонімності повідомлення, часто не вказується джерело, відповідно важко зрозуміти, хто автор матеріалу. Також цей канал комунікації наймасовіший та загальнодоступний, особливо коли мова йде про месенджери. Останнім часом у професійному середовищі навіть ідеться про появу нової комунікаційної парадигми, пов’язаної з месенджерами, зокрема з Telegram-каналами.
Також неправдиві повідомлення, на думку експертів, активно поширюються через телебачення, що є традиційним каналом отримання повідомлення, особливо коли мова йде про вікові групи 35+. Взагалі відзначається, що формування людей з так званим книжковим мисленням, а точніше їхньої ментальності, є результатом впливу саме телебачення. На відміну від людей з «кліповим мисленням», які фактично телебаченням не користуються, а всю необхідну інформацію отримують із соцмереж та месенджерів.
Традиційно важливе значення в процесах розбудови персональних комунікацій має, на думку експертів, близьке оточення (друзі, знайомі, родичі, колеги), адже неправдива та перекручена інформація породжує чутки, які швидко розповсюджуються під час особистого спілкування. При цьому рівень довіри до офлайн знайомої людини є набагато більшим, ніж щодо випадкових онлайн знайомих.
Експерти зазначили, що найменша кількість фейкових новин розповсюджується через радіо. І це відбувається внаслідок того, що цей канал комунікації стає дедалі менш популярним через відсутність мультимедійного ефекту.
Такі результати свідчать і про те, що еволюція сучасних медіа рухається в бік персоніфікації джерел інформації та формування високого рівня таргетування інформаційних повідомлень. У першому випадку це пов’язано з авторитетом блогерів і ньюзмейкерів, на яких покладається відповідальність за зміст кожного повідомлення, яке вони оприлюднюють. У другому — працюють інтегровані цифрові та гуманітарні технології автоматизованого таргетингу, що відповідає рівню інтернет-технологій Web 3.0, подекуди із застосуванням штучного інтелекту (штучні нейромережі, чат-боти, автоматизовані інтегратори новин).
Щодо категорій населення, які є найуразливішими перед дезінформацією та фейковими новинами, то майже всі експерти визначили на першому місці пенсіонерів (100 %), людей віком переважно 65+. Передусім, на думку експертів, це пов’язано з низьким рівнем медіаграмотності цієї категорії та слабкою здатністю користуватися методами фактчекінгу. Серед уразливих категорій експерти також зазначили безробітних (46,7 %), адже вони багато часу проводять в Інтернеті або дивляться телевізор, мимоволі потрапляючи під дію психоманіпулятивних медіатехнологій. Також не менш вразливими визначена учнівська молодь (20 %). Піддатливі деструктивним інформаційним впливам також лікарі, держслужбовці, військовослужбовці (26,7 %).
Ці показники підтвердили результати попереднього дослідження та засвідчили дуже слабкий рівень критичності мислення та інформаційної стійкості українського суспільства, а також обумовлюють той факт, чому російські наративи й фейки так легко проникають до українського інформаційного простору.
Для розуміння рівня підготовки вітчизняного експертного середовища до опитування внесено запитання про те, як часто респонденти відвідують профільні тренінги та майстер-класи інших фахівців. Відповіді свідчать, що в останній рік більша частина експертів не відвідували тренінги або майстер-класи з питань протидії фейкам і дезінформації. Такому факту можна знайти кілька пояснень: або вони достатньо компетентні у цій сфері — проводять тренінги самі, або за останній рік у нашій державі не проводили тренінги відповідного рівня для таких фахівців.
Респондентам поставили запитання про ефективність профільних державних установ. За оцінкою експертів, ефективність заходів, які в останній рік проводили органи державної влади для впровадження медіаграмотності серед населення, є переважно «незадовільною», бо саме так відповіли 73 % опитаних. Такі показники свідчать про необхідність активної підтримки ініціатив з розвитку медіаграмотності на державному рівні й широке залучення партнерів із сектору вітчизняних та іноземних громадських організацій, потребу в розробленні різнопланових курсів медіаграмотності для широкої публіки.
У роботі зі створення ефективної системи просвітництва та підготовки профільних кадрів для сфери інформаційної безпеки важливе значення має рівень залученості до співпраці різних категорій населення. На думку експертів, над формуванням медіаграмотності мають працювати як державні установи, так і приватні ініціативи. Тобто це має бути тісна співпраця між державою та ініціативними громадянами, активістами.
Для аналізу ефективності різних видів контенту респондентам поставлено запитання про їхні уподобання. Щодо типу контенту більшість експертів зазвичай обирають аналітичні або пізнавальні матеріали та читають новини. Найменш популярні серед експертів розважальні ресурси. Експерти наголосили, що саме в різноманітних мемах, демотиваторах, кумедних відео та картинках використовується велика кількість інструментів психологічного впливу образотворчими засобами та символами. А досить висока емоційність знижує критичність сприйняття повідомлень на підсвідомому рівні. Тому слід проводити широку роз’яснювальну роботу, яку лідери думок можуть здійснювати у власних блогах, коментарях і публічних виступах. А профільні державні структури й громадські проєкти мають поширювати відповідні знання та спростовувати медіавірусні повідомлення.
На запитання як потрібно перевіряти інформацію, кожен опитаний експерт визначив свій спосіб, серед яких можна виокремити:
- Порівняння інформації у кількох джерелах
- Пошук підтвердження в авторитетних, перевірених джерелах
- Критичний аналіз контенту, фактчекінг
- Аналіз тексту на емоційність
- Перевірка надійності джерела інформації та автора
- Пошук першоджерела
- Фрагментарний аналіз інформації, перевірка окремо кожного факту, прізвища, відповідності посад
- Експертне обговорення, консультації з колегами
- Перевірка фото, що ілюструє інформацію, чи були вони використані раніше для іншої інформації
- Власний досвід і знання
На запитання як підвищувати рівень медіаграмотності, експерти дали такі поради:
- Проведення тренінгів, майстер-класів, розрахованих на певну категорію осіб
- Створення онлайн-курсів з кібербезпеки й медіаграмотності
- Навчання правил фактчекінгу, інформаційної гігієни, критичного мислення
- Створення спеціальних онлайн-посібників
- Постійне інформування офіцерами МПЗ
- Проведення широкої та системної роз’яснювальної роботи
- Викладання обов’язкових окремих дисциплін у військових ВНЗ, проведення постійних тренінгових курсів у військових підрозділах
- Підготовка фахівців, які опікуються питаннями медіаграмотності в ЗСУ
- Проведення різноманітних інформаційних і просвітницьких заходів в адекватному для цільової аудиторії форматі
- Упровадження елементів політичної та громадянської освіти
- Глобальне та всеосяжне інформування військовослужбовців ресурсами Міністерства оборони, підтримка каналів Міністерства оборони, на кшталт Армія-FM, АрміяInform.
Підбиваючи підсумки проведеного дослідження, маємо зазначити таке. Зі щоденним зростанням кількості інформації зростає чисельність і дезінформації, фейкових новин, які стрімко поширюються на просторах Інтернету, в соціальних мережах, традиційних ЗМІ й у форматі особистого спілкування (чутки). Разом з тим рівень критичності мислення та інформаційної стійкості військовослужбовців і працівників ЗСУ залишається на незадовільному рівні. Військовослужбовці — та категорія осіб, які є доволі вразливими до маніпуляції в ЗМІ, неправдивої інформації, що визначає потребу проведення заходів для підвищення рівня їхньої медіаграмотності. Найефективнішими засобами, на думку експертів, є проведення інформаційно-просвітницьких заходів, тренінгів і майстер-класів практичного спрямування, створення онлайн-курсів з питань кібербезпеки та медіаграмотності, розповсюдження навчального контенту щодо правил перевірки інформації, критичного мислення, «інформаційної гігієни», з протидії маніпуляціям, фейкам, інформаційним атакам.
Центр протидії деструктивній пропаганді та інформаційним агресіям АМ&РМ
