Які посади нині є найбільш затребуваними? Та зрештою — чи вирішують рекрутингові центри проблему браку людей у війську? Про все це АрміяInform запитала під час бліцінтерв’ю…
Чудові знання англійської та стійкість перед армійськими труднощами допомогли п’ятикурсникові факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба старшому солдатові Юрію Оборонову пройти торік базовий курс офіцерської підготовки в коледжі Королівських військово-повітряних сил «Кранвел» (RAF College Cranwell) Великої Британії.
Сім місяців українець нарівні з іншими кадетами вчився за напрямком підготовки офіцерів, після закінчення яких громадяни Великої Британії отримали погони лейтенантів і право вчитися далі на вищих офіцерських курсах. Наш співвітчизник здобув досвід і потужний імпульс рухатися далі у службі.
Щороку в коледжі бажають навчатися близько 30 тисяч осіб, а щастить лише 600
— Як важко вчитися за кордоном і яка це відповідальність, зрозумів ще в Харкові на етапі відбору серед курсантів, — каже Юрій. — З понад 10 хлопців і дівчат до туманного Альбіону поїхало лише двоє. Ми поглиблено вчили англійську й напередодні поїздки складали спеціальний тест IELTS. У результаті торік 10 березня я прибув у коледж.
За кордоном його та громадян ще трьох країн забезпечили двома видами однострою й одразу дали чітко зрозуміти: ставлення до них буде таким же суворим, як і до інших. Як виявилося, щороку там бажає навчатися близько 30 тисяч осіб, а щастить лише 600. Упродовж січня-грудня проводять 6 наборів приблизно по 100 кадетів. Група Юрія мала близько 30 осіб, з яких половина вже служили в армії рядовими чи сержантами, а інші закінчили цивільні виші.
— Побутові умови зручні й водночас прості, а ось розпорядок дня насичений різними заняттями. Приміром, прокидався о 5:40. А о сьомій ранку сержант навчального підрозділу проводив інспекцію зовнішнього вигляду й оцінював прибирання кімнати. Однострій і спорядження у шафі мали бути чисті, добре випрасувані, без жодної складки й ниток, що стирчать. Далі сніданок і заняття до 17:30. На початку першого семестру вивчали правила поведінки армійців, нові для мене стройові прийоми, виконували стрільби. Тоді за плечима мав три роки служби в ЗСУ, тому блок бойової підготовки давався досить легко, — пригадав хлопець.
Основам лідерства вчили протягом усіх трьох семестрів
За словами Юрія, всі переміщення коледжем у перші місяці виконував лише стройовим кроком. Берет мав право знімати лише в їдальні чи під час лекцій у класі. Самі ж заняття побудовані так, щоб з перших днів виховати у кадетів відчуття відповідальності, самостійності й лідерські якості.
— Бути офіцером Королівських військово-повітряних сил означає бути найкращим серед найкращих, вміло керувати підлеглими, суворо вимагати виконання наказів і водночас поважати чужу гідність. Тому основам лідерства там учили всі три семестри з поступовим ускладненням завдань і постійною перевіркою чи корегуванням набутих навиків, — розповів Юрій.
Під час групових вправ кадетам часто давали умовну кількість підлеглих і інструктор віддавав наказ, який ускладнював різними ввідними. Приміром, військовим треба було швидко здолати водну перешкоду чи врятувати цивільних від групи бандитів. Спочатку кадети оцінювали ситуацію та свої сили, потім визначали кожному чітке коло обов’язків. Далі, що найскладніше, командир повинен правильно контролювати роботу солдатів, але повністю довіряти й не відривати їх від бойової роботи. За діями всіх кадетів уважно стежив інструктор, роблячи певні висновки, позбавляв чи додав навчальні бали.
Після кожного семестру бали підсумовували й когось відраховували чи повертали на нижчий рівень підготовки, а інших допускали на наступний семестр.
Польові й тактичні випробування жінки проходять нарівні з чоловіками
— Вільного часу в перші місяці навчання майже не було. До того ж коледж розташований у маленькому містечку, де й піти особливо нікуди. Натомість між семестрами мали кілька тижнів відпочинку. Так я встиг побачити Лондон, історичні місця Шотландії й Уельсу. Мене вразило, що скрізь, навіть у містах-мільйонниках, люди дуже привітні, веселі та прості. Вітатися з усіма з усмішкою — це ознака ввічливості. Наприклад, у військовій їдальні техперсонал казав «дякую!» кожному до і після їди, бажаючи успішного дня. У нас, на жаль, картина інша, — зазначив старший солдат Оборонов.
Ще один цікавий момент, до якого хлопець довго призвичаювався: своє характерне військове вітання кадети виконують лише перед офіцерами. До 40-річних старшин з бойовим досвідом звертаються лише «сер», без підняття руки. Пояснюється це тим, що коли військовослужбовець вітає офіцера, вшановує короля чи королеву як главу держави. Адже офіцерське звання присвоює монарх. Водночас коли офіцер відповідає на вітання молодшого за чином, робить це від імені монаршої особи.
— У цілому найважче вчитися на першому й другому семестрах, бо там чимало полігонних занять, стрільб, ночівель у наметах просто неба. Навіть на велосипедах із вантажем у 20 кілограмів дві доби відпрацьовували переміщення у складі підрозділу до визначеного місця й назад. На завершальному етапі ми більше виступали в ролі офіцерів, брали участь у різних командно-штабних навчаннях, писали роботи — щось на кшталт курсових і теж накопичували навчальні бали, — продовжив курсант.
До речі, в кадетській групі Юрія було шість дівчат. Усі польові чи тактичні випробування жінки стійко переносили нарівні з хлопцями. Запропонувати комусь із них піднести важкий бронежилет під час марш-кидку означало для хлопця негайне відрахування з коледжу. Це ж чекало і на дівчат, якщо вони звернуться до когось по таку допомогу. Лише нормативи з фізпідготовки в жінок-військовослужбовців відрізняються від чоловічих, але здають вони їх з усією групою. Це теж частина виховання моральної стійкості, командного духу та лідерських якостей.
Сім місяців у Великій Британії швидко минули й можна уявити, як заздрив Юрій одногрупникам, коли 3 жовтня 2019-го в день випуску вони наділи погони лейтенантів. А українець й інші закордонні військові отримали сертифікати про завершення курсів і подяки від командування коледжу.
Планую поїхати в одну з наших бойових частин
— Я ніколи доти не був за межами України, поки не пройшов супервідбір серед кандидатів на навчання разом з найкращими воїнами Королівських військово-повітряних сил армії Великої Британії. З деякими досі переписуюся. Тож навчання за кордоном — це не мрія, а реальність, — поділився думками Юрій.
До речі, на випускному курсі в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Юрій один з кандидатів на здобуття золотої медалі. Це дасть йому право обирати місце служби. Він планує поїхати до однієї з бойових частин ЗСУ.
— Військове стажування проходив на Волині в частині зенітних ракетних військ ППО Сухопутних військ після повернення з туманного Альбіону. І там відчув таку ж дружню атмосферу, що панувала в коледжі «Кранвел». Тому офіцерський шлях хотів би розпочати саме на Волині. А закордонний досвід планую доповнити навичками, набутими в районі проведення бойових дій, — підсумував майбутній офіцер.
Фото автора та з архіву Юрія Оборонова
