Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Російсько-українська війна у 2014 році зустріла Ігоря Чепурняка в одному з найбоєздатніших на той час підрозділів – у розвідроті 95-ї тоді ще окремої аеромобільної бригади. До слова, військове з’єднання одним із перших відправилося на відбиття російської агресії.
У тій же 95-й бригаді Ігор проходив строкову службу ще у 2009 році, а в 2012-му – підписав перший контракт. Сьогодні ж командир відділення роти охорони 199-го навчального центру ДШВ ЗСУ сержант Чепурняк пригадує події початку війни неохоче і з сумом за побратимами.
Після боїв за гору Карачун, перебуваючи в дозорі в червні 2014 року під час штурму висоти поряд з Кривою Лукою, його розвідвзвод натрапив на ворожу засідку. Терористи поцілили в бронетранспортер з РПГ, від чого десантники позлітали з броні.
– Були загиблі та багато поранених. На підмогу одразу кинулися декілька розвідвзводів 95-ї ОДШБр. Невдовзі поранених десантників евакуювали з поля бою, а далі – вертольотом, – розповів Ігор.
Сам же він відмовився від госпіталізації, щоб взяти участь у славетному рейді підрозділів 95-ї бригади, а згодом і у виведенні з оточення підрозділів 72-ї ОМБр та 79-ї ОДШБр.
Вже після рейду контузія, травми колін та спини, яких він зазнав біля Кривої Луки, далися в знаки. Тому довелося лікуватися.
Втім, вже у 2015 році прийшов до 199-го навчального центру ДШВ ЗСУ на посаду інструктора навчальної роти та передавав свій досвід майбутнім розвідникам. Згодом перейшов до роти охорони, де служить і нині.
