Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Як уже повідомляла АрміяInform, у Миргородській бригаді тактичної авіації ПВК «Центр», що на Полтавщині, на завершальний етап вийшов цикл ремонтно-відновлювальних робіт злітної смуги аеродрому. Наш кореспондент завітав у військову частину й поспілкувався з її командуванням та особовим складом інженерно-аеродромного підрозділу з нагоди здачі летовища в експлуатацію.
Злітна смуга останньою проводжає пілота у небо й першою його зустрічає
— Нині динаміку процесу бойової підготовки авіаційної бригади визначають не тільки фахова виучка особового складу й безаварійне обслуговування техніки, — зазначив тимчасовий виконувач обов’язків командира військової частини полковник Олександр Мостовий. — До головних особливостей життєдіяльності бригади, зокрема постійного бойового чергування у системі ППО країни, додався ще один важливий аспект. Планово реконструйована й відновлена злітна смуга аеродрому, що є важливою складовою спроможності виконання завдань за призначенням.
На підтвердження слів офіцера оновлене летовище впродовж чергової льотної зміни «протестували» й бойові винищувачі.
— Без зауважень, — так оцінили пілоти авіабригади якість роботи воїнів-інжбатівців.
Безаварійні «зліт – посадка» — термінологія не тільки пілота, а й воїна-ремонтника
Для особового складу Миколаївського окремого інженерно-аеродромного батальйону кожне летовище Повітряних Сил — не просто об’єкт виконання певної робити, а в повному розумінні — зона бойової відповідальності.
— Успішне виконання кожного польотного завдання залежить від того, наскільки пілот упевнено почуватиметься на «бетонці». Тому цей чинник є важливим мотиватором нашої діяльності — робити якісно, надійно й надовго, — розповів начальник виробничо-технічного відділення батальйону капітан Руслан Фоменко. — Зазвичай нашу роботу жартома порівнюють зі «швидкою допомогою». Саме в сенсі оперативності організації та проведення відновлювально-ремонтних заходів. Зокрема за два тижні наш підрозділ оновив 57 аеродромних плит, які попередньо пройшли відповідну сертифікацію. Демонтовано понад 620 квадратних метрів монолітного покриття та нарізано близько 1000 погонних метрів швів.
Заміну проводили на відрізках смуги, що зазнають найбільшого навантаження під час зльоту й посадки літака, врахували і вплив погодних умов на ті чи інші ділянки летовища.
Як свідчить багаторічний досвід життєдіяльності Миколаївського інженерно-аеродромного батальйону та численні відгуки командирів авіаційних бригад — воїни-ремонтники свою справу знають і роблять її на совість.
Багатотонні плити кладуть немов пір’їнки…
«Сорок на шістдесят» — такий відсоток співвідношення воїнів-контрактників і строковиків у ремонтному підрозділі капітана Руслана Фоменка. Найстаршому спеціалістові близько 45 років, наймолодшому — 19. Це міцний та згуртований колектив, об’єднаний загальною справою.
— Якщо брати в середньому, впродовж року ремонтні підрозділи перебувають на виїзді до 6–8 місяців, — зазначив інженер виробничо-технічного відділення батальйону старший лейтенант Данило Остененко. — Тому цілком природно, що, крім фахової підготовки, для кожного з нас важливим чинником належної організації ремонтних робіт є саме згуртованість колективу. Кожен відповідає за себе й за товариша, незалежно від фаху й віку. Завдяки наставництву досвідчених воїнів наші строковики у найкоротші терміни вливаються у колектив і незабаром уже самі можуть ділитись набутим досвідом. Складна техніка й технологія потребують не тільки майстерних рук, а й небайдужих сердець.
До слова, у підрозділі майже 80 % ремонтників опанували суміжні спеціальності, а близько чверті строковиків розглядають можливість у майбутньому перейти на контракт. А найкраща оцінка роботи підрозділу — щира подяка від командування авіаційної бригади за сумлінну та звитяжну працю.
Фото автора
