Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
6 листопада 1941 року бойові дії на совітсько-фінському фронті ввійшли у фазу позиційної війни. Конфлікт став дуже схожим на нинішню українсько-російську війну на Донбасі. Історичні паралелі йнавіть методи здійснення агресії стають особливо очевидними під час знайомства з дослідженням історика Юрія Гарматного.
З гітлерівської коаліції — в антигітлерівську
Незабаром після того, як Радянський Союз переметнувся з гітлерівської коаліції в антигітлерівську (22 червня 1941 року), совітські вожді, вочевидь,зважили, що для них війна з одним лише ІІІ Рейхом — це занадто просто, отожнаважилися на випереджальний удар по Фінляндії.
25 червня 1941 року мирні фінські міста (включаючи Гельсінкі) були піддані бомбардуванню. У відповідь увечері того ж дня парламент Фінляндії ухвалив рішення почати бойові дії для відбиття радянської агресії.
Так почалася чергова спроба диктатури «пролетарських інтернаціоналістів» повернути під владу СРСР територію, що раніше належала Російській імперії.
Формальним приводом для агресії було заняття фінськими військами демілітаризованої зони — Аландських островів. Дарма що Аландські острови розташовані між Швецією й Фінляндією. Здавалося б — причому тут СРСР, однак Кремлеві таке трактування видалося достатнім. Так само «утиск прав російськомовних»,концепція «руского міра» стали достатніми для агресії проти України у 2014 році.
Нагадаємо, вторгнення Червоної армії в 1941-му стало початком третьої радянсько-фінської війни. Перші дві війни закінчилися для СРСР невдало: Кремлю не вдалося ні встановити у Фінляндії маріонетковий режим, ні окупувати її.
Після підписання у 1939 році таємного пакту Молотова–Ріббентропа радянсько-фінські відносини загострилися до межі. За змовою нацистів і комуністів, фінські землі відійшли останнім. Однак, окупувавши країни Балтії та частину Польщі,у Фінляндії сталінські полчища отримали потужну відсіч. У результаті запеклих боїв і величезних втрат СРСР вдалося анексувати лише деякі райони фінської території.
Попри все Кремль продовжив підготовку до захоплення Суомі. Майже одразу після укладення у березні 1940-гомирної радянсько-фінської угоди вже 31 березня сталінський режим оголосив про створення Карело-Фінської РСР. Новоспечена «республіка» мала незабаром оголосити про возз’єднання карело-фінського народу, а допомогти їй у цьому мала…Червона армія.
Ці сценарії розігрували більшовики з часів Жовтневого перевороту неодноразово. Нинішні кремлівські стратеги теж не вражають оригінальністю — Росія повторилаїху наш час уМолдові, Грузії й Україні.
Уряд Фінляндії розумів, чого хочуть сталіністи і як цьому можна протистояти. У пошуках підтримки Суомі звернулася до Швеції та Великої Британії. Однак СРСР удалося перешкодити військовому союзу Фінляндії та Швеції. Англія ж сама перебувала у досить складному становищі через війну з Німеччиною. Оцінивши розклад сил в Європі, Суомідійшла висновку, що єдиним союзником, який може надати реальну допомогу в разі повторного нападу сталінської Росії, є Німеччина. Таким чином,саме завдяки радянській загрозі ряди союзників ІІІ Рейху поповнилися єдиною демократичною країною — Фінляндією.
До червня 1941-говздовж фінського кордону Москва зосередила 20 дивізій: 8 —на Карельському перешийку, 7 —у Східній Карелії та 5 —уЗаполяр’ї.
9 червня 1941року у Фінляндії оголошена часткова, а 17 червня — повна мобілізація. Тоді ж, у червні 1941-го, Суомі надала військові бази збройним силам Німеччини. До Фінляндії з Рейху прибуло: 14 мінних загороджувачів, 10 винищувачів Люфтваффе, 17 торпедних катерів, 36-й гірський корпус, 6 літаків-розвідників.
Напруга радянсько-фінських відносин сягнула кульмінації. 24 червня 1941 року Посольство СРСР спішно покинуло Фінляндію, а вже 25 червня радянська авіація віроломно без оголошення війни бомбардувала фінські міста й аеродроми. За твердженням сталінської пропаганди, внаслідок нальоту був знищений 41 фінський літак. При цьому ППО Фінляндії збили 23 радянськілітаки.
У той же вечір фінський парламент проголосував за активний збройний опір черговій російсько-більшовицькій агресії. Верховним головнокомандувачем Збройних сил Фінляндії призначено ветерана попередніх воєн з СРСР маршала Карла ГуставаМаннергейма.
Карл Густав Еміль Маннергейм
1 липня Велика Британія — на той час союзниця СРСР —бомбардувала Петсамо, де вів наступ Вермахт. У відповідь Фінляндія відкликала посла з Лондона, а Велика Британія—свого з Гельсінкій попередила, що в разі звільнення фінами земель, населених фіно-угорськими народами, які не входилидо складу Суомі до 1939 року, вона змушено оголосить війну. Нота англійського уряду була врахована у Гельсінкі.
10 липня 1941 року у відповідь на напад СРСР армія Фінляндії розгорнула наступ. У серпні того ж року фінам удалося розвинути успіх і звільнити містаСортавалу,Кексгольм, Виборг, Терійокі. Станом на 2 вересня повністю очищена від російсько-більшовицьких окупантів територія, захоплена сталіністами в результаті радянсько-фінської війни 1939-1940 років.
Армія Фінляндії зупинила просування за 30 км від Ленінграда. 4 вересня 1941 року Маннергейм офіційно повідомив німецьких союзників про неучасть фінської армії у штурмі Ленінграда.
Протистояння невеликої фінської держави з величезною імперією не залишило байдужими жителів сусідніх держав. Шведи для боротьби з російсько-комуністичними агресорами сформували півторатисячний добровольчий батальйон, який очолив Ганс Берггрен (HansBerggren). Окрім цього, на допомогу Фінляндії прийшли дві з половиною тисячі естонських добровольців.
22 вересня Велика Британія нагадала Гельсінкі, що готова до відновлення дружніх відносин за умови неучасті Фінляндії у війні з СРСР і відході фінських військ за межі 1939 року.1 жовтня від комуністичної окупації звільнено Петрозаводськ. Маннергейм заборонив авіації літати над Ленінградом.
6 листопада 1941-го на радянсько-фінському фронті почалася позиційна війна. 28 листопада Велика Британія пред’явила Суомі ультиматум: припинити всі бойові дії проти СРСР до 5 грудня.
2 грудня фіни зайняли радянську військову базу на півострові Ханко, а 5 грудня звільнилиМедвеж’єгорськ. За невиконання вимог ультиматуму Британська імперія оголосила 6 грудня війну Фінляндії. Фіни у той же день захопленням селища Повенець блокували роботу Біломорканалу. Але загалом фінський уряд врахував побажання Лондона й не ставнаступати на Карелію, Інгерманландіюй інші захоплені Москвою землі угро-фінських народів.
Маршал Маннергейм спілкується з учнями однієї зі шкіл Петрозаводська
До кінця 1941-го радянсько-фінський фронт стабілізувався. До 1944 року фіни не вели наступальних операцій, а СРСР не мав достатньої переваги, щоб істотно змінити ситуацію на фронті. Лише влітку 1944-го радянська армія перейшла в наступ. Фінляндія розпочала переговори, що завершилися укладенням мирного договору 4 вересня 1944 року. Суомі зобов’язувалася вивести зі своєї території німецькі війська, та ІІІ Рейх не погодився.Почалася нова, Лапландська війна, в якій збройне протистояння Німеччини та Фінляндії тривало до весни 1945-го.
СРСР і його союзники врахували, що Фінляндія використала не всю свою військову міць у війні проти них. Унаслідок цього Ленінград, Архангельськ і низка стратегічно важливих територій залишилисяпід радянським контролем.Напевно, тому Суомі не окупував СРСР, країні не було нав’язано маріонетковий комуністичний режим. І все ж до остаточного краху червоної імперіїу 1991 році Фінляндія негласно залишалася в зоні геополітичного впливу Москви.
У ході радянсько-фінської війни 1941-1944 років Фінляндія втратила вбитими 61 тисячу солдатів. Втрати СРСР невідомі через засекреченість даних, але, за найскромнішими підрахунками, загинуло понад 100 тисяч мобілізованих. Кордони двох держав залишилися в межах 1940 року, за винятком окупованого Москвою практично безлюдного району Петсамо.
Підготував Руслан Ткачук, АрміяInform
