Скандал на вулиці, обурений допис у соцмережах, тривога перед ВЛК та невідомістю — усе це стало частиною реальності, яку не можна просто винести за дужки. Але за цією…
Станом на 1 липня 2020 року на обліку в Держслужбі зайнятості перебувало близько 9200 колишніх учасників бойових дій на Донбасі. А, приміром, на той же період у 2017-му їх було 38 000. Чи означає це, що ветеранське безробіття поступово сходить нанівець?
Почну з прохання до тих із комбатантів, хто вважає, що після повернення з війни їм усі навкруги щось винні, далі, будь-ласка, не читайте. Не марнуйте часу, жодна кваліфікована порада вам не допоможе. Утім, написане корисне тим звільненим у запас військовим, кого в окопах «добрі дядечки» під ручки не водили.
Дивіться на працевлаштування як на бойові дії
Ні-ні, жодної агресії й войовничості. Просто візьміть на «озброєння» військові тактичні принципи та прийоми. Багато чоловіків стикаються із дійсно серйозною й затяжною проблемою безробіття. Їх частенько не беруть на роботу навіть неофіційно – й це при тому, що серед них, за даними тієї ж Держслужби зайнятості, трохи менше ніж половину становлять найпрацездатніші з чоловіків – віком до 35 років.
З чого почати? Звісно, з оцінки власних сил та спроможностей у тій чи іншій галузі, де ви шукаєте роботу. І майте на увазі, що серед чинників проблеми є об’єктивні та суб’єктивні. Особливо, якщо після звільнення з війська маєте бажання скласти нову для себе картинку світу: змінити рід занять, започаткувати власну справу тощо. Наприклад, знайти гідну роботу, коли тобі вже «стукнуло» 45 років – проблема, без жартів, знаю по собі.
Будьте готові й до того, що частина потенційних роботодавців не дуже приязно ставиться до учасників бойових через контроверсійний «портрет» ветерана в суспільстві. І майте на увазі, що роботодавця турбуватиме ваш психологічний стан та вірогідність того, що через загострення бойових дій на Донбасі ви неодмінно повернетесь у військо. Деяких роботодавців відлякує повоєнне загострене почуття справедливості ветеранів. Усі ці чинники слід просто прийняти як даність.
Отже, ви вибрали фахові посади, які б хотіли обійняти. Перш ніж розсилати резюме, а тим більше йти на співбесіду, проведіть розвідку «поля бою» – зберіть інформацію про вакансію, компанію і складіть перелік того, що з її наявних проблем ви можете вирішити і завдяки яким вашим умінням. Може статися, що після цього ви самі не захочете деінде працювати. Може статися так, що обізнаність про фірму стане вашим козирем на співбесіді. У будь-якому разі ви чіткіше уявлятимете рівень вимог до людини на цій посаді. Не дарма ж кажуть: «Хто обізнаний, той озброєний».
Реклама – двигун не тільки в торгівлі
Далі – «пристрілка». Це – написання резюме. Тут калькувати автобіографію не потрібно. Перелічуючи попередні місця роботи, вкажіть про набутий досвід, який може стати в пригоді цьому підприємству. І не соромтеся дозованої самореклами.
Якщо вказуєте в резюме участь у бойових діях, зосередьтеся на здобутих навичках, які будуть цінними в бізнесі чи виробництві. Наприклад, на вміння працювати в команді (ваш строкатий за віком та характерами підрозділ – така чудова школа). Зупиніться на ваших аналітичних здібностях, пов’язаних із вмінням координувати, планувати події, швидко приймати рішення у стресових ситуаціях, на вашій наполегливості, дисципліні тощо.
Перекладіть ваш досвід на зрозумілу цивільній людині мову. Наприклад, командир відділення, власне, є готовим менеджером середньої ланки із надзвичайно цінним досвідом. Він уміє керувати командою: грамотно ставити та контролювати виконання завдань, відповідати за безпеку, підготовку, навчання та мотивацію колективу, за технічний стан транспорту тощо. Все це – щоденні обов’язки бізнес-управлінця. І не забудьте прописати, що ви дуже швидко вчитесь: від наставника не відмовитесь, але няньки вам не потрібні.
Ну, із Богом…
Отже, ваше резюме фірмі сподобалось, вам передзвонили і запросили на співбесіду. Що варто і чого не варто робити і говорити під час неї?
- Якщо ви із незалежних від вас причин запізнилися – не нервуйте. Вибачтеся та спокійно поясніть причину затримки.
- Не зайве зауважити, що вам слід одягнутися в близький до офіційного стиль. Це – знак поваги до співрозмовника й ознака вашої загальної культури. Поява на співбесіді в однострої сприйметься як виклик, претензія на особливе до вас ставлення.
- Співбесіда має бути перемовинами, а не допитом. Тому майте з собою інформаційний резерв. Продемонструйте співрозмовнику, що вас не просто цікавить якась посада, а ви шукаєте роботу, яка вам подобатиметься. Тому впевнено самі ставте раніше підготовлені запитання про обсяги і особливості майбутньої роботи. Не бійтесь підглядати в записник. Це зарахується вам у плюси, бо свідчитиме про ґрунтовну підготовку до зустрічі.
- Говоріть коротко, по суті.
- Дуже уважно слухайте співрозмовника. Нерідко представник роботодавця розповідає про ті проблеми, які для фірми нагальні. Розпитайте його про це докладніше, можливо, запропонуєте бачення її вирішення.
- Хваліть себе, не соромлячись, максимально. Але – з деякою пересторогою. Бо якщо вас приймуть на роботу, потім доведеться самопіар підтвердити в трудових звершеннях.
- Якщо є можливість змовчати, не говорити про те, що не характеризує вас позитивно – мовчіть. Це стосується і бойового досвіду. Роботодавець звертатиме увагу на кожне слово, кожен погляд, рух тіла.
- Про досвід служби в АТО/ООС варто говорити, якщо ви його сприймаєте спокійно, на рівні з іншим вашим життєвим досвідом. Зарплату обговорювати варто в останню чергу, дізнавшись про обсяг роботи. Не бійтесь торгуватись. Пропонуйте свої варіанти співпраці (з дому, неповний робочий день, не весь тиждень), якщо вас не задовольняє сума, а роботодавець не може платити стільки, скільки хочете.
Коли вам скажуть «розкажіть про себе»
- Спершу розповідайте про джерела ваших знань у професії – основна і додаткова освіта, курси, тренінги).
- Ваш досвід роботи. Процеси, завдання, які ви виконували раніше, або чому навчались додатково. Ніколи не кажіть «не маю досвіду». Навіть якщо ви не працювали за цією спеціальністю, ви маєте певний обсяг знань, наприклад, з курсів. Якщо ж досвід роботи є, варто про це сказати окремо.
- Ваша мотивація: чому обрали саме ту посаду, на яку претендуєте.
- Ваші досягнення на попередніх місцях роботи, чому та як саме цей досвід буде корисним компанії.
- З яких причин вибрали саме цю компанію.
Кого й за що цінують працедавці
Цікаво, що в багатьох випадках роботодавець не завжди ставить на першу сходинку ієрархії якостей претендента на роботу його професійність та досвід. Річ у тім, що величезна кількість посад передбачає доволі стандартний та рутинний обсяг обов’язків. Тому, як і всяка людина, він хоче мати у своєму розпорядженні злагоджену команду.
Із особистих якостей роботодавці нині найбільше цінують гнучкість і адаптивність підлеглих у кризових та конфліктних ситуаціях. У перше поняття вони вкладають вміння змінюватись під різні процеси і обставини – «змінюється бізнес і змінюємось ми». Друге – здатність адаптуватись у колективі. Обидві якості ветерани можуть проілюструвати на прикладі досвіду служби у війську. Свої переваги, корисні на бажаній посаді, продумайте наперед і запишіть, щоб не забути про них розказати.
Варто знати, що ваш співрозмовник реагуватиме насамперед не на те, що ви кажете, а на те, як ви поводитесь. Тому саме ваша поведінка свідчитиме, що ви після війни – і в порядку. Серйозні фірми часто практикують так звану стресову співбесіду. Так працедавець перевіряє здатність кандидата працювати в напружених умовах і тримати себе в руках у роботі зі складними клієнтами. Найкращою відповіддю на провокаційні запитання із натяками на фронтові психологічні травми буде ваше усміхнене: «Я знаю, що таке відповідальність, звик працювати якісно й надійно».
Іще одне. Якщо ви залишили попередню роботу через конфлікт із керівником і вам доводиться про це сказати – не характеризуйте його погано. Скажіть нейтральне: «У нас з ним різний погляд на робочі процеси».
