У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
На Харківщині в межах призовної кампанії «Осінь-2020» вже відправлено до війська близько 400 осіб, або третину від усіх новобранців-строковиків. Під час складного процесу відбору юнаків представники місцевих військкоматів зустрілися з неочікуваною особливістю цієї кампанії, про яку розповіли кореспонденту АрміяInform.
— У перший місяць призову ми направили до ЗС України та інших військових формувань приблизно 60%, як ми їх неформально називаємо, добровольців-строковиків, — каже військовий комісар Харківського облвійськкомату полковник Юрій Калгушкін. — Це 18–19-річні юнаки, які щоб піти до війська, написали добровільну згоду на призов. Адже, як відомо, до війська відбираємо хлопців віком 20–27 років, а всіх молодших – лише за їхнім бажанням.
За його словами, під час нинішньої кампанії офіцери РВК однаково працюють зі всіма понад 37 тисячами осіб, які перебувають на військовому обліку та відповідають вимогам до новобранців. Із тієї когорти потенційних воїнів слід відібрати лише 1150 мешканців Харківщини, яких цієї осені направлять на строкову службу.
— Причини появи в жовтні на обласному збірному пункті такої великої кількості 18–19-річних різні. Серед найпоширеніших можна назвати щире бажання захищати Україну, швидше відслужити, щоб потім спокійно працювати. Також юнаки пробують сили спочатку на строковій, а потім вирішують, чи підписувати армійський контракт, — пояснив військовий комісар Харківського облвійськкомату полковник Юрій Калгушкін.
Із деякими такими добровольцями в перервах між медоглядом чи складанням психологічних тестів поспілкувався наш кореспондент.
Так, мешканець міста Люботин 19-річний Олексій Дудка після закінчення навчання в школі втомився шукати нормальну роботу. Всі чоловіки в його родині колись відслужили в армії. Нині вони згадують ті часи, як позитивні щодо загартування характеру та стійкості до труднощів. Утім, служба в армії для нього довго залишалася чимось бажаним, але чомусь недосяжним.
— У школі постійно говорили про окупацію України та вшановували пам’ять загиблих воїнів, які в різні часи виборювали свободу. До нас у клас приходили ветерани АТО з нагородами на грудях. Деяких з них я знав ще як старшокласників-бешкетників, але в однострої вони мали такий героїчний вигляд, наче були й не мої знайомі. Два роки після школи вагався, йти чи ні до армії за контрактом. Коли ж прийшла повістка з РВК, зрозумів: то доля… Планую спочатку послужити певний час строковиком, щоб остаточно вирішити, чи продовжуватиму армійське життя. Батьки схвалили такий життєвий план і підтримали добрим словом. Служитиму в Сухопутних військах і цим задоволений, — розповів Олексій Дудка.
А 18-річний харків’янин Данил Бердников нещодавно закінчив профтехліцей і працював помічником машиніста на Південній залізниці. Роботою задоволений. Але поки не розпочав будувати великої кар’єри, вирішив швидше відслужити, щоб, як каже, не мати боргів перед Батьківщиною.
— У мне велика компанія друзів. Зустрічаюся з найкращою на Землі дівчиною. Любимо разом відпочивати на природі. Задоволений і новою роботою. Адже 13 тисяч на місяць для мене як неодруженого – це гідні гроші. Втім, мене виховали батьки за принципом: нікому не бути винним і розраховувати лише на власні сили. Тому вирішив піти до війська нині, поки не прив’язався до власної сім’ї. Якщо чесно, лишатися далі в армії не збираюся. Ну, не моє це. Ось така моя проста мотивація добровільно піти служити тепер, а не після 20 років, — вважає майбутній солдат-строковик.
Служити за контрактом в одному з військових госпіталів збирається медичний брат районної лікарні з Великого Бурлука 19-річний Данило Кущов. Піти саме туди порадив шкільний друг, який пообіцяв цьому посприяти. Проте, військова посада там буде вільною тільки за кілька місяців. Поки ж Данило вирішив піти на строкову, щоб швидше розпочати військовий стаж і краще підготуватися до професійної служби.
— Я все розрахував до дрібниць і рухаюся вперед наміченим планом. Здоров’я в мене нормальне, і, вважаю, що морально готовий до полігонних труднощів. Тому й прошу відправити мене служити десантником чи морським піхотинцем. Ще з дитинства я в захваті від романтики цих елітних військ. Там хочу спробувати себе на міцність, а якщо сподобається, може, й залишуся. Інший шлях полягає в тому, що послужу як солдат-строковик, а коли звільниться місце медбрата в госпіталі, переведуся туди, — поділився планами Данило Кущов.
