Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
– Зніміть кіно про нашого командира роти! Він у нас – найкращий!.. Уже далеко не хлопчиком прийшов наприкінці 2017-го командиром взводу, молодшим лейтенантом, з «піджаків», як то кажуть. Але офіцер і командир він сильний, – з гордістю про свого ротного, ледь не перебиваючи один одного, розповідали двоє досвідчених вояків на ВОПі.
Тож знайомтеся – лейтенант, офіцер у четвертому поколінні, командир роти Олександр.
– Я народився і виріс у Житомирі. На війні з грудня 2017 року, одразу після закінчення військової кафедри Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова, де навчався за спеціальністю «бойове застосування механізованих підрозділів». Цивільну освіту здобував у тому ж військовому інституті з 2005-го по 2010 рік. Я – інженер будови, ремонту і експлуатації радіолокаційних станцій, – розповідає ротний.
Про офіцерську службу Олександр мріяв з дитинства, у нього батько, обидва діди, прадіди – всі служили в армії, були офіцерами. Але, на жаль, через низку об’єктивних причин своє перше офіцерське звання він отримав аж у 28 років. Та ротний каже, що все в нього вийде, і всі зірки з посадами ще попереду.
– Направду, то це не найголовніше. Передусім ми повинні прогнати окупанта, повернути дітям живими і здоровими батьків, дружинам – чоловіків, а матерям – синів. Я у своїх хлопцях, з якими пліч-о-пліч тут воюю, впевнений, як у собі. Кожен розуміє ступінь відповідальності. Більшість військовослужбовців мають великий бойовий досвід, починаючи від 2014 року, – каже командир.
Щодо ситуації на його РОПі й у сусідів на флангах, каже, що останнім часом ситуація значно змінилася. Ворог не проявляє особливої активності. Від липня тут значно спокійніше.
– Та окупант ще тут, ми його щодня бачимо, він не полишає позиції, вкопується глибше, готується зимувати. Тому не втрачаємо пильності, тримаємо зброю зарядженою.
На завершення нашої розмови Олександр через АрміяInform передав вітання своїм рідним. Тож переказуємо: «Передаю привіт мамі, яку не бачив понад рік, сестричці та батькові. Я вас дуже люблю! Скоро повернуся! Слава Україні!».
Фото автора
