Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Пошуковці житомирської громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» днями розшифрувати дуже складну, майже знищену часом та атмосферним впливом записку зі смертного медальйона загиблого солдата. Цей медальйон та його власника з-поміж інших невідомих бійців було знайдено ще 3 вересня під час пошукових робіт на території Пулинського району Житомирської області. Троє червоноармійців загинули тут наприкінці літа 1941 року, і загинули найімовірніше в бою, адже кожен з них перебував на своїй окремій позиції. У двох з них були виявлені медальйони, і ось після півторамісячної роботи медальйон солдата № 79 прочитано! Ним виявився уродженець села Василівка Лебединського району Сумської області Дмитро Федотович Осадчий 1921 року народження, призваний у травні 1941 року Штеповським РВК тієї ж області. Рядовий.
Архівний пошук показав, що у 1958 році загиблого, який значився зниклим безвісти, розшукував його батько. Коли активісти почали новий пошук, уже за кілька годин їм відповіли односельці загиблого героя. Наразі спільними зусиллями розшукують родичів загиблого.
Трохи раніше, кілька днів тому, вдалося швидко прочитати записку й одразу знайти нащадків іншого загиблого, рештки якого виявили під час розкопок уже в Коростенському районі області. Солдат № 102 був одним із 7 знайдених 4 жовтня загиблих оборонців краю, і завдяки тому, що він записку в медальйоні заповнив олівцем, її прочитали повністю. Павло Ілліч Сивенко родом з Боярки, що під Києвом, призваний був Київським РВК. Архівний пошук засвідчив, що у 1948 році його шукала дружина Анна Яківна Бесараб. Цього разу пошуковцям поталанило швидше: у Боярці розшукали рідного онука загиблого. Майже 80 років минуло після його останнього бою, і невдовзі солдат врешті повернеться додому…
