Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Відомо, що на початку війни з росіянами, коли наші хлопці потрапляли до полону, вороги їм перед стратою зрізали тату тих же тризубів разом зі шкірою. Попри це, своєрідна ветеранська мода на проукраїнське тату набирає обертів. Про особливості уподобань учасників бойових дій у нанесенні татуювань та все важливе, що з цим пов’язане, цікавився кореспондент АрміяInform.
Щоб потім не було соромно
Армійські татуювання, на відміну від дещо легковажних тату людей цивільних, мають дуже важливий для свого носія зміст. Зазвичай ветерани бойових дій закарбовують на своїм тілі малюнки, що символізують відвагу, мужність, незламність, готовність захищати рідну землю.
Раніше ці татуювання були скромнішими, однотонними та схематичними. Нині ж вони стали багатоколірними, яскравішими й більш цікавими. Якщо дотепер армійські тату набивали під час служби умільці-самоучки, то нині можна довіритися професіоналам, які виконають будь-який сюжет на мілітарну тему на високому художньому рівні.
Майже кожен ветеран після війни схожий на їжака, який згорнувся й нікого не підпускає до себе
Двоє ветеранів бойових дій, двоюрідні брати Євген Гущін і Євген Ярило, після демобілізації заснували в Києві патріотичний тату-салон. Перший татуювати вчився самотужки під канонаду ворожої артилерії. Ще на Донбасі він набив воякам чималу колекцію малюнків. То були герби, тризуби, портрети Кобзаря тощо. Згодом до новоствореної студії доєдналося двоє побратимів та майстриня Анна.
Брати вирішили охрестити студію німецькою Der Igel. У перекладі — «їжак». Бо, на їхню думку, майже кожен ветеран після війни схожий саме на їжака, який згорнувся в клубочок і не підпускає до себе нікого. Розмовляємо з Гущіним.
— Євгене, скажи, будь ласка, яким малюнкам надають перевагу ваші клієнти з-поміж чинних і звільнених у запас учасників бойових дій?
— Кожне зображення ветеран обирає за тим особливим значенням, яке нині сакрально важливе лише для нього. Це може бути емблема батальйону, бригади, добровольча символіка чи просто зображення патріотично-українського ґатунку. Якихось статистично виражених уподобань немає, переважають особистісні.
— Серед багатьох фронтовиків популярна думка: навіть дуже прості тату, набиті на війні, є й найціннішими саме через це.
— З одного боку, так. І в районі бойових дій трапляються митці. Однак у них є серйозні недоліки, які можуть спричинити хлопцям шкоду, а то й призвести до біди. Найперше — це антисанітарні умови, які спроможні через запалення шкіри після татуювання викликати важкий сепсис. Друге — художня цінність зображення. Воно здебільшого виконане саморобними пристроями й неякісними фарбами, по-дідівськи. А головне — є ризик отримати низькосортну «татуху» на все життя.
— Правильно зрозумів: краще звернутися до професіоналів, які мають перевірені клієнтами репутацію й досвід, сучасне устаткування, комп’ютерні графічні технології та інші умови? Але ж ціна питання…
— Ціною є ваша гордість високохудожнім, наповненим сенсом тату, збережене здоров’я та відсутність потреби пізніше зводити неякісний малюнок медичним або лазерним способом. У нас дуже багато клієнтів-побратимів, маємо хорошу репутацію. Є, як і в інших студіях, знижки…
Умова гарного тату — його сакральність
Спілкування з колегами Євгена тільки підтвердили його слова. Найпопулярніші серед воїнів АТО/ООС — зображення, пов’язані з рідними для них військовими частинами. Але є й інші варіанти татуювань, які сприймаються як приховані (сакральні) символи відваги, сміливості й честі. Приміром, це можуть бути тату орла або тигра — вони хоробрі й небезпечні тварини. Або ж зображення барса, вовка або лева. А ще можна нанести на тіло малюнок, який захищатиме від злих сил. Такими вважаються татуювання скорпіона або коловороту…
