У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
На Харківщині в місті Ізюм в останню путь проводили ветерана російсько-української війни колишнього бійця окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха старшого солдата запасу Кіма Дуванова.
— Уродженець Харківщини Кім Володимирович не зміг спокійно всидіти вдома, коли на Донбасі гинули Українські воїни, — розповідає про нього військовий комісар Харківського обласного військкомату полковник Юрій Калгушкін. — Тож три роки тому добровільно став до лав бойової бригади Збройних Сил України, воїни якої постійно направляються до району проведення бойових дій. На жаль, здоров’я Кіма підірвали 8 місяців перебування в полоні на окупованій території Донецької області.
Він уточнив, що нелюдські катування в тюрмах Донецька призвели до того, що він уже після звільнення з полону в грудні 2019-го проходив тривалий курс реабілітації. Проте за станом здоров’я довелося демобілізуватися й останнім часом він оформлював третю групу інвалідності.
Аби проститися з Кімом Дувановим до його будинку прийшли сотні земляків, ветеранів АТО/ООС, військовослужбовців Харківського гарнізону та навіть приїхали бойові побратими з району проведення операції Об’єднаних сил.
— Вірний друг та професійний вояк — таким я його пам’ятатиму, — зазначив у прощальній промові учасник АТО, воїн з позивним «Тортик». — Важко усвідомлювати те, що його вже немає. Не витримало серце, поранене в російському полоні. Осиротіли двоє його синів. Йому було лише 48 років, і якби вороги не позбавили його фізичних сил, то він би ще «покосив» чимало окупантів. Він назавжди залишиться прикладом мужності та незламності для молодих воїнів.
Старшого солдата запасу Кіма Дуванова поховали в рідному Ізюмі з дотриманням усіх правил ритуалу прощання із захисником України.
Державний прапор після виконання всіх правил поховання рідним померлого передав полковник Юрій Калгушкін.
— Ми — військовослужбовці Збройних Сил України — не залишимо Вас наодинці, — обіцяє офіцер. — Сини виростуть гідними свого батька та патріотами, як і всі чоловіки в сім’ї Дуванових. Якщо ж вони оберуть армійський шлях, то всіляко допоможемо з реалізацією цього життєвого плану. Герої не вмирають!
