У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Кілька років тому запорізький волонтер Олена Ярошенко разом зі своєю командою організувала привітання дітей загиблих учасників бойових дій з різними святами. Спочатку це були діти військовослужбовців окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» та морських піхотинців.
Згодом Олена створила проєкт #Чарівники, через який всі охочі могли привітати дітлахів зі святами або просто виконати їхнє бажання. Скласти списки дітей цієї категорії допомагали військкомати. Але з’ясувалося, що поза увагою залишаються рідні бійців, які, виконавши свій обов’язок, повернулись з війни та померли внаслідок хвороби, трагічно загинули або через ПТРС вчинили самогубство до того, як отримали статус учасника бойових дій. Такі сім’ї не отримують допомоги. Власне, вони навіть не можуть претендувати на пільги чи фінансову допомогу, адже смерть їх батьків є небойовою втратою. Причому більшість таких дітей – з маленьких селищ. Поки що держава не придумала механізму врегулювання питання надання якогось статусу таким родинам, а, зокрема, дітям. Так і стається, що сім’ї втратили батька, а взамін можуть розраховувати лише на мінімальну пенсію із втрати годувальника…
Кілька місяців Олена з допомогою небайдужих по краплях збирала інформацію про такі родини. Спочатку в області, потім і по країні. Наприклад, лише в Запорізькій області нарахували понад 125 дітей, які залишилися напівсиротами. За рік ця кількість зросла до 150.
– Трапляються жахливі випадки! – розповідає Олена. – Залишившись зі своєю бідою сам на сам, іноді ці сім’ї не можуть придбати речі першої необхідності! Якось до мене звернулася дружина військового, який вчинив самогубство під час виконання службових обов’язків за три місяці до народження дитини. Після появи донечки жінка вимушено шукала допомоги на дитяче харчування, бо не мала ані коштів, ані рідних, які б їй допомагали… Тоді на її прохання відгукнулося багато людей – дитину забезпечили як харчуванням на кілька місяців, так і одягом.
Наразі Олена з колегами підтримує хлопця-інваліда в інтернаті. Потрапив він туди після того, як батько – учасник бойових дій – помер від серцевого нападу, а мати трагічно загинула. Дитина потребує спеціального коштовного харчування, а в лікарні його немає.
Був випадок, коли після самогубства чоловіка, дружина не могла повідомити дитині про смерть батька понад пів року. Олені тоді довелося шукати фахівця, який би зміг запобігти психологічній травмі.
Проєкт #Чарівники в соціальній мережі Facebook працює вже кілька років і вийшов на всеукраїнській рівень. У групі публікується ім’я дитини, вік і номер телефону матері, через яку можна уточнити, чого потребує дитина. Охочі збирають подарунок, надсилають його поштою або передають через Олену.
Серед учасників благодійної акції багато військових. Приєднуються і пересічні громадяни, волонтери, а недавно прийшов перший держслужбовець.
– Нещодавно звернувся чоловік, який почув про акцію. Він приїхав, вручив мені 1500 гривень і сказав: «У мене три сини, але я завжди мріяв про доньку. Збери три подарунки для дівчаток, – пригадує Олена.
Зі слів волонтера, найактивніше «розбирають» маленьких діток, а 17–18-річні лишаються поза увагою. Переважно тати останніх загинули ще у 2014-му, тобто коли підліткам було 13–14 років.
– Перший мій подарунок зібраний саме для такої 17-річної дівчини. Я поклала туди косметику, резинки, коробочку «Рафаелло»… Адже вона все одно залишається дитиною, і їй приємно отримати такий подарунок, – розмірковує Олена.
Нещодавно до акції долучилася й українська діаспора ФРН, яка збирає подарунки на суму близько 50 євро кожен та передає їх в Україну.
Охочим приєднатися до благодійної акції потрібно лише перейти за тегом #Чарівники в соціальній мережі Facebook та зробити добру справу, подарувавши трохи свята малечі.
