Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Загиблий в авіакатастрофі під Чугуєвом курсант навчальної групи льотного факультету ХНУПСу Олександр Скочков повторив страшну долю батька — Ігоря Скочкова, штурмана Іл-76, який загинув у збитому терористами літаку з десантниками у червні 2014-го на рідній Луганщині.
Днями у мелітопольському гарнізонному будинку офіцерів прощатимуться з 20-річним Олександром Скочковим — його ім’я добре знайоме військовикам 25-ї бригади транспортної авіації. Його батько — пілот 3-го класу, штурман авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації капітан Повітряних Сил ЗСУ Ігор Скочков був штурманом у складі екіпажу військово-транспортного літака Іл-76МД, який піднявся вночі 14 червня 2014 року у свій останній політ.
Борт прямував до оточеного російсько-терористичними військами Луганського аеропорту. Обстріляний ворогом з ПЗРК та великокаліберних кулеметів він зайнявся та впав за кілька кілометрів від посадкової смуги. Загинули дев’ять членів екіпажу та 40 десантників 25-ї Дніпропетровської окремої повітрянодесантної бригади, які летіли підсилити оборонців луганського летовища.
Олександрові Скочкову було тоді 14 років. Хлопець твердо вирішив стати військовим льотчиком — як його батько. І наполегливо йшов до мрії. Але не судилося — 25 вересня він загинув під час падіння Ан-26Ш з іншими 25-ма курсантами та членами екіпажу…
Про трагічну долю родини розповідає бойовий товариш Ігоря Скочкова — старший штурман 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України полковник Ігор Шамардак. І згадує Ігоря Скочкова як висококласного фахівця, надійного і принципового колегу та добру людину, завжди готову підставити плече товаришу.
Ігорю Скочкову було 37 років, народився на Луганщині, поблизу тимчасово окупованих Ровеньків. У 1998-му закінчив Харківський інститут військово-повітряних сил та розпочав службу у 25-й авіабригаді штурманом корабля, штурманом загону авіаційного загону авіаційної ескадрильї 25-ї авіабригади. У жовтні 2009-го звільнився в запас, з початком війни повернувся в бригаду на посаду штурмана авіаційного загону авіаційної ескадрильї.
«Тоді, у 2009 році, від нас звільнилося близько десяти офіцерів, зокрема штурманів. Палива виділяли мало, польотів майже не було, йшли скорочення. Він вирішив звільнитися, хоча мав достатньо високий рівень підготовки та знань — дійшов до рівня десантування, а це дуже складна програма підготовки, був професіоналом своєї справи. Як почалася війна, повернувся до нас, попри те, що сам родом з Луганщини та батьки й родичі були проти такого рішення. Ігор був справжнім патріотом України й одним з найдосвідченіших на той момент. Літав в екіпажі підполковника Олександра Бєлого, дуже багато виконав польотів, і до аеропорту Луганська також. Дуже добре Ігор володів комп’ютером — допомагав мені з цим під час підготовки документації. Дуже принциповий — сам у всьому розбирався, вчив та вів за собою інших», — згадує товариша Ігор Шамардак.
За його словами, після смерті батька Олександр Скочков вирішив піти його шляхом — хотів стати штурманом. Однак з першої спроби до ХНУПСу не вступив. Поступив до ліцею, за два роки успішно склав іспити на штурмана й таки став курсантом навчальної групи льотного факультету.
«Колись у нього запитали в інтерв’ю: чи не боїться польотів після загибелі батька. І він сказав: снаряд в одну вирву двічі не влучає. З’ясувалося, що влучає… Смерть майже така сама, згоріли обидва… Зосталася мати сама з дочкою. Бабусі з дідусем по 80 років, серце слабке, вони душі не чули за внуком. Хороший був хлопець, на музичних інструментах грав, активний був, симпатичний і повний сил юнак. Дуже підтримував матір, безконфліктний, розумів її з напівпогляду. Нещодавно у відпустку приїжджав, поїхав на навчання і таке сталося…», — розповідає Ігор Шамардак.
Україна готова долучитися до спільного виробництва ракет-перехоплювачів для Patriot — не лише для власної оборони, а й для США та союзників.
Спроба росії залучити працівників з Афганістану фактично провалилася, а найм робочої сили з Індії створює додаткові витрати для російських роботодавців.
Оператичний черговий пункту управління артилерійською розвідкою
від 21000 до 50000 грн
Вся Україна
43-тя окрема артилерійська бригада ім. Тараса Трясила
Майстер ремонтного відділення бронетанкової техніки
від 25000 до 45000 грн
Павлоград
Військова частина А4759
Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…