Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Костянтин Шрамко родом з Донеччини, у 2014 році добровольцем приєднався до лав батальйону МВС«Дніпро-1», згодом підписав контракт із128-югірсько-штурмовою бригадою, служив у розвідці. 19 листопада2016 року чоловік загинув під час мінометного обстрілу вселищі Піски. Був похований у рідному місті Родинське Донецької області. Відтоді вандали тричі над його могилою вчиняли наругу.
11 вересня у Дніпрі відбулося перепоховання тіла Костянтина Шрамка.
Під час другого похорону рідної людини, родина Героя дізналася, чим він займався у 2014 році, – Костянтин Шрамко разом з іншими донеччанами неодноразово переходив лінію фронту в складі групи «Донецькі партизани». 
Чоловік передавав інформацію, зброю та боєприпаси підпільникам руху опору, що протидіяла окупантам на тимчасово непідконтрольній українській владі частині Донецької області. Про це бойовим побратимам та рідним загиблого під час похорону повідомив офіцер Головного управління розвідкиМіністерства оборони України, який разом із Костянтином Шрамком виконував бойові завдання у тилу ворога.
До цього дня родина не знала до яких операцій був залучений «Ефіоп» – таким був позивний Костянтина Шрамка.
«У 2014 році за наказом ГУР була створена група з мешканців Донецької області, патріотів, які мали досвід ведення бойових дій – ветеранів Афганістану, Алжиру, Ємену та інших гарячих точок. Пізніше цю групу в ефірі назвали «Донецькі партизани» – це були не одна-дві людини, це була маса людей, які працювали як на лінії фронту, так і за нею. Костя був одним з членів цієї команди, яка заходила на територію противника. Оскільки ми були місцеві, то могли, не викликаючи підозр, відповісти на будь-яке їхнє питання: де знаходиться якась вулиця чи школа, це надавало переваги. Чотири роки, як він загинув, його позивний був «Ефіоп», сьогодні про це вже можна говорити. Я сьогодні розповів його історію для родини – щоб вони знали не тільки про те що він воював, а й про інші сторінки його життя. Про ті подвиги, про які зазвичай дізнаються через 20, а то й 50 років», – зазначив офіцер ГУР.
За його словами, відомості про бойовий шлях Костянтина Шрамка зберігаються у музеї Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Бойовий побратим Костянтина Юрій Марсанов згадує, що познайомився з ним у червні 2014 року, разом з ним у складі «Дніпро-1» звільняли селище Піски у липні 2014-го. Знову повернулися у Піски після того, як приєдналися до лав 128-ї бригади у 2016 році, там Костянтин Шрамко і загинув.
«До самого кінця ми були в одному взводі. Він був медиком розвідувального взводу, до війни – фельдшером, чудова людина, прекрасний сім’янин… Перепоховання пов’язане з численними випадками вандалізму на місці його поховання. Могилу спалювали, руйнували, тому родина вирішила дати Кості спокій і перепоховати його. Вони, вірогідно, готові з нами імертвими воювати, не те що з живими. Це не має нічого спільного ні з людською мораллю, ні з ніяким віросповіданням. Чомусь ми, пройшовши крізь ці роки війни, залишаємося людьми, а хтось, напевно, так і не народився людиною, на жаль», – каже Юрій Марсанов.
