У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Це була золота осінь 2014 року. На фронтовому Донбасі йшли активні бойові дії. А у Львові розпочався книжковий форум. Проте серед розмаїття продавців можна було побачити один незвично малий столик, завалений літературою, з надписом «книжки не продаються», і поруч пояснення – «для поранених бійців». Саме так з ініціативи Миколи Чугаєвського і розпочалась діяльність Львівської «книжкової сотні». З самого початку активістів цієї групи було всього близько десятка. Звичайних молодих львів’ян, які от так випадково зустрілись і об’єднались. Різні за освітою й віком. У них різні спеціальності та робота. Проте кожного тижня вони відвідують поранених бійців у військово-медичному клінічному центрі західного регіону. Та за кілька місяців стало зрозумілим, що книга потрібна не лише у шпиталі. Її не вистачає там, на передовій. І тоді активісти почали формувати перші польові бібліотеки. Наразі кількість таких бібліотек вже сягає сотні. Всі вони наповнені цікавою і актуальною літературою.
– Хлопці писали нам, що скучають по дому, – каже активіст «книжкової сотні» Христина Стасів. – Вони просили книжки певних авторів і ми намагались знайти їм це. І, формуючи бібліотеки, відправляли на фронт.
Минули роки війни. Та потреба в польових бібліотеках не зникла. Саме тому активісти цієї сотні постійно беруть участь в різноманітних книжкових форумах, знають на пам’ять усіх видавців регіону і України. От і нині вони зібрали й підготували до відправлення в одну з рот, що обороняє нашу Батьківщину в районі проведення ООС, чергову бібліотеку, що складається з кількохсот різноманітних книжок. Від технічних з обслуговування техніки та тактики ведення боїв до розважальної. Дякуємо їм за їхню невтомну працю!
