Це далеко не вичерпний перелік вимог до наземних роботизованих комплексів, спроможних виконувати найрізноманітніші завдання на сучасному полі бою. Про завдання та різновиди НРК, визначальні характеристики…
Сьогодні, коли Україна та світ зі скорботою поминають роковини Бабиного Яру, не можна не згадати й про трагедію євреїв Вінниччини. Адже ще до Бабиного Яру, до 29 вересня, у Вінницькій області було знищено євреїв більше, ніж у Києві того жахливого вересневого дня, – майже 40 тисяч осіб.
– Перші розстріли євреїв Вінниччини відбулися за два місяці до Бабиного Яру, – розповідає директор музею пам’яті жертв Голокосту на Вінниччині Леонід Трахтенберг. – Фактично, знищувати євреїв нацисти почали одразу ж після окупації території області, ще в липні 1941 року. Так, у селі Терешпіль Хмільницького району на очах у місцевого населення в перші ж дні окупації було публічно страчено 30 євреїв-колгоспників. Та набагато більшою трагедією був розстріл 146 найбільш шанованих євреїв Вінниці, що відбувся рівно за два місяці до Бабиного Яру, 29 липня.
Як розповідає історик та дослідник Леонід Трахтенберг, у Вінниці нацисти вчинили дуже хитро й підступно. Вони звернулися до найвідомішого у місті рабина, 80-річного професора філології Елі Кордонського з пропозицією зібрати найавторитетніших євреїв міста, аби створити орган єврейського самоврядування, єврейську громаду. Як розповідає Леонід Михайлович, і сам Елі Кордонський, і інші євреї старшого віку, які пам’ятали німців по 1918 року, навіть уявити не могли, що вони знищуватимуть людей за національною ознакою – всі вони знали німців як прагматичних носіїв порядку й не більше. Отже, авторитетні євреї Вінниці пристали на пропозицію окупаційної влади й зібралися. Спочатку – у незначній кількості. Окупанти це розуміли, й одразу нічого не зробили – вони збирали євреїв тричі, аж поки їх не зійшлося 146 чоловіків та жінок, і вже тоді розстріляли їх на території старого цегельного заводу. Це були вчені, рабини, просто відомі у місті люди – можна сказати, цвіт єврейства Вінниці.
У серпні сорок першого року на Вінниччині було знищено близько 600 євреїв. Наймасовішим став розстріл понад пів тисячі чоловіків, жінок та дітей єврейської національності 27–29 серпня в селі Жабокрич Крижопільського району.
13 вересня нацисти розстріляли понад тисячу єврейських юнаків та дівчат у селі Шерметки (нині – с. Пирогове). Точне місце розстрілу, як і у випадку зі 146-ма євреями Вінниці, так і не встановлене.
16–17 вересня окупанти знищили близько 4 тисяч євреїв у Гайсині. А потім у Вінницю прийшов насправді чорний день. Зранку 19 вересня з Бердичева до Вінниці прибула зондеркоманда, що вже мала досвід масового знищення єврейського населення – у Бердичеві також ще до трагедії Бабиного Яру вона знищила понад 20 тисяч євреїв. У Вінниці кати з зондеркоманди буквально витягали людей з ліжок і звозили у П’ятничанський ліс. Там, у лісі, вони стратили понад 12 тисяч євреїв.
– Замостянських євреїв, тобто євреїв, які мешкали в районі Замостя, розстрілювали в районі ще одного цегельного заводу, на Тяжилові, – продовжує скорботну розповідь керівник музею. – Точне місце розстрілу знову ж таки не встановлено, але відомо, що там було страчено близько 3 тисяч людей.
Загалом за роки окупації нацисти знищили лише в самій Вінниці за різними підрахунками від 25 до 28 тисяч євреїв. Правильним у даному випадку є саме слово «нацисти», адже не варто вішати всіх собак на німців – чимало розстрілів скоїли й інші їхні сателіти, румуни. Втім, у злочинців немає національності: всі вони – нацисти…
Чимало євреїв було знищено й із числа військовополонених. Так, спочатку в Жмеринці, а згодом – у Вінниці діяв табір військовополонених, так званий шталаг № 329. Там гітлерівці виявили із загальної маси полонених і розстріляли 362 військовополонених єврейської національності. Цікавим фактом є те, що заступник коменданта табору навіть жалівся на свого начальника в Берлін, настільки він був вражений фактом розстрілу без суду й слідства.
Чимало євреїв-військовополонених стали підпільниками. Хтось втік із табору, когось не видали товариші по неволі й він вийшов за колючий дріт, як місцевий мешканець, буцімто українець. Загалом понад 300 євреїв Вінниччини діяли у складі партизанських загонів. Іще більше – у підпіллі.
Багато євреїв врятували місцеві мешканці, яких потім назвали праведниками світу. Всього в Україні таких було 2659 осіб, і 18% із них – понад 560 осіб – на території Вінницької області, 47 – у самому обласному центрі.
Розповідаючи про трагедію Голокосту на теренах Вінниччини, не можна не згадати імена істориків, дослідників, завдяки яким ця інформація дійшла до широкого загалу. Серед них – Леонід Трахтенберг, Йосип Фінкельштейн, Фаїна Винокурова, Борис Забарко тощо. Та насамперед слід згадати фронтовика, капітана 2 рангу у відставці Бориса Фельдмана. Це – той, хто повернув із забуття імена понад 30 тисяч знищених євреїв, встановивши всіх їх поіменно.
Про трагедію та подвиг євреїв Вінниччини можна розповідати довго. Так, іменем одного з партизанських командирів Давида Мудрика названо музей ветеранів Другої світової війни в ізраїльському Дімоні. А єврей Володимир Соболєв, курсант Подольського піхотного училища, який потрапив у полоні і втік з нього, став одним із провідних підпільників у Вінниці й був страчений гестапо. Про всіх і не розкажеш у короткому повідомленні. Головне – пам’ятати про ту страшну трагедію 79-річної давнини. Пам’ятати й ніколи не допустити знову.
