Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
– Рішення про встановлення меморіальної дошки на фасаді Полтавського базового медичного коледжу, де навчався наш герой, було ухвалене міською радою наприкінці червня цього року, – розповів заступник секретаря Полтавської міськради Вадим Ямщиков. – Та через певні карантинні обмеження захід було перенесено.
Віддати шану герою зібрались батьки та друзі Олега, студенти медичного коледжу, військовослужбовці гарнізону, представники органів місцевої влади, духовенства та громадськості.
– Короткий, але сповнений відданості Україні та самопожертви життєвий шлях воїна-захисника служить сьогодні яскравим прикладом для наслідування нашою молоддю, – зазначив заступник обласного військового комісара з морально-психологічного забезпечення підполковник Едуард Бородай. – Олег завжди був серед перших: і у навчанні, і у спорті, і у громадському житті. Призваний на строкову службу, він міг сумлінно відслужити встановлений термін і продовжити навчання у профільному виші. Та хлопець обрав шлях воїна, шлях захисника. Він пішов до війська, щоб протистояти російським окупантам як зі зброєю в руках, так і рятуючи життя військових на передовій.
Молодший сержант, фельдшер роти окремого аеромобільного батальйону, він пройшов із бойовими побратимами через багато жорстоких воєнних випробувань. Але доля, на жаль, не зберегла життя відважного десантника.
12 травня 2018 року, намагаючись евакуювати пораненого побратима із зони обстрілу в промзоні Авдіївки, Олег Бокоч зазнав важкого осколкового поранення. Хоча фельдшера доправили до лікарні оперативно, але колегам залишалося лише констатувати його смерть.
Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», Бокоч Олег Степанович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Поховали 23-річного воїна на міському цвинтарі в Кобеляках. У нього залишилися батьки і брат, який в усьому намагається наслідувати приклад Героя.
