Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У День винахідника і раціоналізатора, який сьогодні відзначає Україна, просто не можна не розповісти про цю непересічну людину, викладача Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова Сергія Сабадаша.
– За час своєї викладацької роботи Сергій Сергійович опанував чотири навчальні дисципліни, – розповідає про підлеглого начальник кафедри телекомунікацій та радіотехніки Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова полковник Сергій Фриз. – Він викладає на високому науковому і педагогічному рівні, студенти й курсанти з задоволенням ідуть на його заняття. Особливо хочу відзначити Сергія Сергійовича як керівника військово-наукової роботи. Його учні традиційно займають перші місця в олімпіадах рівня інституту, а торік команда під його керівництвом виборола третє місце у Всеукраїнській олімпіаді з радіотехніки.
Радіотехніка для цього молодого науковця – це сенс його життя, нею він живе й дихає. Він закінчив військовий інститут, у якому сьогодні викладає: вісім років тому Сергій Сабадаш настільки вразив своїми здібностями наставників, що вони не могли не запропонувати йому приєднатися до їхньої когорти. Відтоді ось уже вісім років поспіль Сергій Сергійович працює на викладацькій ниві. А кожну вільну хвилину присвячує вже не теоретичній, а практичній радіотехніці – майструє, конструює, постійно щось винаходить та вдосконалює.
Дзвінок, який прив’язаний до світового часу та за допомогою GPS, сповіщає про початок та закінчення кожного заняття з надзвичайною точністю, робот, що без будь-яких динаміків видає кілька мелодій та ще й рухається у такт із ними, годинник, стрілки якого йдуть у зворотному напрямку, але водночас завжди показують точний час – усіх винаходів Сергія Сабадаша не перерахувати.
– Секрет робота – простий, – усміхається винахідник. – Він «танцює» під мелодії, які насправді звучать не з динаміків, – звуки у його антені відтворюються завдяки роботі двигунів.
Сергій Сергійович – людина досить сором’язлива і неговірка. Він говорить, що якихось особливих наукових відкриттів поки не зробив, просто намагається вдосконалити все навколо, ось і все.
– Сергій Сергійович закінчував наш виш, коли я завідував кафедрою, – розповідає про свого вихованця, а тепер – і колегу доцент кафедри телекомунікацій та радіотехніки Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова Василь Парфенюк. – Завдяки постійному бажанню вдосконалюватися і вдосконалювати Сергій Сабадаш заслужив повагу колег, а, головне, вихованців, які за прикладом наставника намагатимуться зробити технічний світ навколо кращим.
За словами наставника, дипломна робота Сергія за темою «Розробка програмного забезпечення прийому інформації з космічного апарату» отримала найвищу оцінку – 100 балів. Ні раніше, ні після цього такої оцінки жодна робота випускників не отримувала.
– Йому до снаги будь-яке завдання, – продовжує Василь Парфенюк. – Може все, в буквальному значенні цього слова. Написати будь-якою мовою програму, створити мікропроцесор, сконструювати небувалий прилад – усе!
А головне, що до цього викладача насправді тягнуться курсанти. Їм цікаво все, що він розповідає, все, чого навчає. І вони, і колеги-педагоги впевнені: головний винахід у молодого науковця ще попереду.
