Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Спорт загартовує не лише тіло, а й дух воїна. Тому фізична сила та витривалість є вкрай важливими для справжнього військового. Не з чуток про це знає тимчасовий виконувач обов’язків старшого офіцера відділення 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка лейтенант Ігор Харченко, який своїм прикладом показує, що таке воля до перемоги, та надихає інших бійців на самовдосконалення.
Ігор родом із Жашкова Черкаської області. Коли хлопцю було 10 років, він разом з другом випадково потрапив у спортзал, де проходило тренування боксерів. Відтоді школяр, який до цього жодного разу не займався будь-яким видом спорту, вирішив підкорити ринг.
− Бокс загартовує характер і надає почуття впевненості у своїх силах. Він вчить гідно протистояти противнику, виховує волю до перемоги. Уже з другого року тренувань я постійно виступав на різноманітних турнірах з боксу, де, як і годиться, вчився як наносити, так і тримати удари, − розповідає Ігор. – Якщо чесно, я серйозно хотів пов’язати своє життя з спортом, про кар’єру військового навіть не думав, але знову в мою долю втрутився випадок.
Якось Ігор брав участь у Всеукраїнській військово-патріотичній грі «Джура». Тоді спортивного й непосидючого хлопця помітив районний військовий комісар. Він запропонував йому спробувати свої сили й вступити до Військової академії (м.Одеса) на спеціальність «Фізична підготовка й спорт». Й Ігор, з легкістю подолавши вступні іспити, вже наступного року став курсантом. Звісно, спочатку було важко, оскільки доводилося багато навчатися і на бокс зовсім не вистачало часу. Проте бійцівський характер та наполегливість хлопця вже через пів року дозволили йому повернутися до звичного темпу тренувань. Як результат – курсант триразовий чемпіон України з боксу серед бійців Сухопутних військ.
Після випуску молодий лейтенант потрапив до 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка на посаду начальника фізичної підготовки й спорту.
− У нас бойова бригада, постійні виїзди, навчання, полігони – все це ускладнює можливість проводити додаткові спортивні заходи, хоча мені вдалося ініціювати та провести змагання з футболу, воєнізованого кросу та спартакіаду по волейболу, − розповідає Ігор.
Але лейтенант не опускає рук і вірить, що можна здолати будь-які перешкоди, аби лишень було бажання. Наприклад, він з першого дня, як вийшов на ринг, мріяв стати майстром спорту України з боксу. 12 виснажливих років тренувань – і цілі досягнуто. Торік, після того як Харченко здобув «бронзу» на чемпіонаті України з боксу, боєць отримав довгоочікуване звання – «майстер спорту».
Наразі Ігор зрозумів, що навіть не усвідомлюючи того, йому вдалося об’єднати дві улюблені справи в одну: спорт та військову службу. І жодну з них він не збирається залишати.
− Спорт, як і армія, для мене спосіб життя. Щоб не втрачати форму, потрібно постійно займатися. Щоб виховати у собі лідера, теж потрібно постійно займатися та самовдосконалюватись. Тому витривалість і дисципліна є одними з основних якостей спортсменів і військових, − говорить лейтенант Ігор Харченко.
Він планує й надалі пропагувати спорт серед військовослужбовців, навчати новачків та всіх, хто виявить бажання долучитися до тренувань. І не важливо, чи будуть вони професійно займатися, чи це стане для них лише хобі. Головне – щоб спорт став гарною звичкою.
Фото: з особистого архіву Ігоря Харченка
