Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Покровське. Населених пунктів із такою назвою в Україні – майже два десятки, і чи не половина з них – на Сході. Патріоти України, про яких далі піде мова, мешкають у Покровському Дніпропетровської області – районному центрі, що знаходиться зовсім недалеко від буремного Донбасу, ба більше – прямісінько на донецькій трасі. Саме тому й згуртувалися лиховісного чотирнадцятого року шестеро покровських підприємців, допомагаючи війську, що стало на захист незалежності та територіальної цілісності нашої країни.
– Через наше селище йшли війська, зупинялися на шляху, і ми намагалися дати хлопцям усе, що тільки могли й чого потребували наші захисники, – розповідає координаторка волонтерської групи «Патріоти України» Валентина Процан. – Спочатку нас було кілька підприємців, згодом долучилися інші. Розумієте… Наші підприємці – то така порода, що зубами гризти буде, але свого доб’ється… Тож відтоді ми й добиваємось, чого можемо на цій ниві – ниві допомоги нашим захисникам…
Жінка й п’ятеро чоловіків – ось такий невеличкий бойовий розрахунок покровських волонтерів. Вони не воювали, але бували у районі проведення спочатку АТО, а згодом – ООС не менше, ніж деякі з тих, хто носить погони й має статус учасника бойових дій. Та й військові однострої під час вояжів на передову майже ніколи не знімають – так і зручніше, і простіше, і зрозуміліше.
З очільницею проєкту все розумієш без слів, лише почувши, як називають її воїни «підопічних» підрозділів – це ліпше від будь-якого позивного: «мама Валя». Цим сказано все – і про любов жінки до хлопців у піксельних та плямистих одностроях, і про те, як вони сприймають її воістину материнську турботу. Саме вона згуртувала навколо себе чоловіків-земляків і вона грає основну скрипку у цьому волонтерському ансамблі. Говорячи музичною мовою, без неї це був би квінтет – п’ятеро виконавців, але – чи грав би він без неї – питання!
А так – грають заповзято, не встигають з однієї поїздки на передову повернутися, як вже в іншу збираються. Звичайно, охочих допомогти нашим захисникам у містечку набагато більше, але найактивніші – саме ці люди. Вони волонтерською справою живуть і дихають нею. Серед них – батько і син Вакуленки, Юрій та Богдан. Їхня родина втратила на російсько-українській війні вже двох чоловіків. Першим у небо пішов племінник дружини Юрія Євгеновича, солдат-десантник 25-ї десантно-штурмової бригади Сергій Добропас, який разом із бойовими побратимами загинув 14 червня 14-го року в збитому росіянами над луганським аеропортом Іл-76МД. На честь загиблого земляка його рідне село Червоний Лиман було перейменовано у Добропасове. Другим із сім’ї загинув брат Юрія майор Олександр Вакуленко. Він був заступником з озброєння командира 40-го батальйону окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади (від початку – батальйон «Кривбас»). 15 лютого 15-го року він із групою розвідників зустрічав під Дебальцевим підрозділ батальйону НГУ, що йшов на допомогу «Кривбасу», й вступив у нерівний бій з утричі чисельнішою диверсійно-розвідувальною групою противника. Прикриваючи відхід своїх бійців, майор загинув. Звичайно, маючи такі втрати в одній лише окремо взятій сім’ї, батько й син Вакуленки не могли байдуже спостерігати за подіями, що розгорнулися у якихось десятках кілометрів від їхньої рідної області. Не воюють – так бодай допомагатимуть тим, хто захищає Україну зі зброєю у руках! Так для себе вирішили й троє інших покровських підприємців: Віталій Лазар, Михайло Дрогобицький та Володимир Гуріненко, а також чимало їхніх добровільних помічників. Юрій та Віталій завжди разом їдуть до району проведення операції Об’єднаних сил. Обидва – за кермом, везуть бійцям смаколики та запчастини для автомобілів, а також усе, що потрібно там, у бліндажах, та що допомагають придбати небайдужі земляки. Звичайно, такі коштовні речі як сучасна техніка селищним підприємцям не по кишені, втім, якось, коли одному з так би мовити підшефних підрозділів був конче необхідний тепловізор вартістю в кілька тисяч доларів, завдяки допомозі військкомату знайшли необхідних людей і спромоглися добути і його.
Опікуються «Патріоти України» з Покровського підрозділами п’яти бригад – 25-ї та 95-ї десантно-штурмових, 54-ї та 92-ї механізованих, а також 35-ї бригади морської піхоти. Ось і нещодавно вони побували у гостях у морпіхів, порадувавши їх волонтерською ласкою та допомогою.
