І ці удари вже мають більший вплив на суспільні настрої всередині росії, аніж їхні шалені втрати на фронті. Китайські товари…
Рідкісне хобі у хмельничанина Олега Борисова – він у мініатюрі створює дерев’яні церкви. Подолянин уже близько 15 років неодмінно пов’язаний із українською армією. Він з 2005 року – працівник Збройних Сил України. Спочатку певний час виконував обов’язки на різних посадах у Хмельницькому об’єднаному міському військовому комісаріаті, а згодом – у воєнізованій охороні однієї з військових частин гарнізону. У вільний від роботи час майстер у зменшеному вигляді втілює у життя із сірників та дерев’яної стружки пам’ятки старовини.
– Першу свою роботу – невеличку криницю – створив, коли ще навчався у школі. Згодом виготовляв значно складніші вироби за зразками зі спеціальної літератури. Одна з перших і улюблених робіт збереглася донині – дерев’яний дворик предків із сірників, де є хатинка, криниця, хлівець, паркан із хвірткою, що відчиняється, лежать крихітні нарубані дрова. Цей виріб особливий, бо вогнище на подвір’ї світиться від вмонтованого ліхтарика, – каже Олег Борисов.
Любов до дерева, а ще більше – до дітей, привела його колись у Хмельницьку міську станцію юних техніків, де працював викладачем.
Відтоді Олег Борисов зробив чимало макетів храмів, замків та фортець, був учасником понад 70 міських та всеукраїнських виставок. У 2011 році став переможцем конкурсу майстрів декоративно-прикладного мистецтва у Києві «На крилах надії». Декілька років перед тим отримав нагороду від тодішнього президента України Віктора Ющенка за участь у виставці, присвяченій 360-й річниці битви під Пилявцями, брав участь у всеукраїнській виставці до 1025-ї річниці хрещення Русі-України тощо.
– Найбільше люблю відтворювати храми, – зізнається майстер. – Важливо нині продемонструвати їх первозданний вигляд, хоча б у мініатюрі. Тому, виготовляючи роботи, не фантазую, а зі спеціальних альбомів, світлин виготовляю ідентичну копію з оздобою, рухливими дверима, вікнами.
Нині у його доробку чимало робіт, котрими, час від часу, на різноманітних виставках милуються українці. Розповідаючи про своє захоплення, працівник Збройних Сил України каже, що без минулого немає майбутнього.
