Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
2013 рік. Навчання «Репід Трайдент-2013» проходило у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з 8 по 19 липня 2013 року.
Загалом, тоді до участі в маневрах зголосилось 19 країн, які були представлені 1 300 військовослужбовцями. Найбільший контингент був український – понад 600 солдатів і офіцерів з підрозділів 8-го і 13-го армійських корпусів Сухопутних військ. Серед закордонних учасників найбільша група була від армії США – 124 військовослужбовці. Також у навчаннях брали участь військовослужбовці Великої Британії, Вірменії, Канади, Болгарії, Азербайджану, Данії, Естонії, Грузії, Німеччини, Казахстану, Республіки Молдова, Королівства Норвегія, Польщі, Румунії, Сербії, Королівства Швеція і Туреччини. Під час проведення навчання залучалось майже 700 одиниць зброї і більше ніж 100 військових автомобілів та бойових машин.
Співкерівником «Репід Трайдент – 2013» від України був перший заступник командира 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України генерал-майор В’ячеслав Назаркін, з американської сторони – офіцер командування Сухопутних військ ЗС США у Європі полковник Альфред Рензі.
Тематика навчання «Репід Трайдент – 2013» – планування та ведення багатоспектрової операції із забезпечення безпеки та стабілізації обстановки у визначеній зоні відповідальності в складі багатонаціональної тактичної групи.
Додамо, що операція повного спектра включає в себе дії підрозділів у наступі та обороні, виконання завдань з підтримки миру і допоміжних дій.
Легендою українсько-американських військових навчань «Репід Трайдент» став територіальний конфлікт між двома уявними країнами. Відповідно до задуму, «яблуком розбрату» між двома країнами, що мають назву Фогленд та Вазірленд, стане територія спірної провінції, яку одна зі сторін силою відібрала в іншої. Врегулювати цей збройний конфлікт та розмежувати сторони, що воюють, мають військовослужбовці багатонаціонального контингенту методом проведення блискавичної аеромобільної операції з використанням багатоцільових вертольотів та літаків транспортної авіації.
ТОП-ФАКТ №5: Бої без наслідків, але з висновками!
Саме так можна схарактеризувати навчально-тренувальний вогневий контакт між двома військовими підрозділами із застосуванням сучасних систем імітації для стрілецької зброї та озброєння бойових машин.
У топ-цікавих фактах про навчання серії «Репід Трайдент» не можемо оминути те, що саме під час цих маневрів вітчизняні збройні сили почали набувати досвіду у масовому використанні системи MILES для підготовки особового складу. З 2008 року 400 перших комплектів комплексу індивідуальних імітаційних систем виробництва американської компанії CUBIC з’явилися у підрозділах 8-го армійського корпусу Сухопутних військ. І саме навчання серії «Репід Трайдент» стало своєрідним полігоном, де наші бійці інтенсивно вчились його використовувати.
Нині цим вже нікого не здивуєш, а от ще десять років тому система, що навішувалась на штатну стрілецьку зброю солдата і приводилась у дію холостим пострілом, була майже фантастикою. Можливість відтворювати повноцінний вогневий контакт між двома групами, отримувати моментальний результат ведення вогню кожного військовослужбовця, проводити аналіз бою і давати рекомендації підлеглим, прийшлися до вподоби командирам усіх рівнів. Тепер такі пристрої імітації є невіддільною частиною навчального процесу у військових навчальних закладах та тренувальних центрах. Системи різні, пристосовані не лише для стрілецького озброєння, але й для бронетехніки. Штука ефективна та корисна. І все це завдяки її «обкатці» під час міжнародних навчань.
2014 рік. В історії серії навчань Rapid Trident цей рік став новою відправною точкою. Адже ми не просто продовжували активно засвоювати досвід інших армій, що ворогували, та копіювали найкращі організаційні моделі та робочі наративи колег із НАТО, але й самі вже були готові поділитись певним досвідом, здобутим у реальних бойових діях. Навчання відбувалося у вересні. Позаду в українського війська вже були перші найзапекліші місяці боїв з проросійськими бойовиками та регулярними підрозділами РФ на Донбасі. Були як перемоги, так і поразки. Деякі учасники навчання з української сторони приїжджали на навчання відразу після повернення з АТО.
Замислом Rapid Tridenт-2014 стало відпрацювання сумісних дій підрозділів країн-учасниць навчання з метою забезпечення готовності до виконання завдань у складі багатонаціональних сил. У сценарій навчання увійшли нюанси, продиктовані бойовими діями на Донбасі: необхідність заходів цивільно-військового співробітництва, питання медичної евакуації та надання меддопомоги з індивідуальними аптечками, заходи протидії ворожій пропаганді, організація блокпостів та перепускного режиму, проведення колон військової техніки, блокування та пошук терористичних груп тощо. Загалом, це перестало бути просто цікавими елементами сценарію – все це стало реальністю!
Основним дійовим елементом була багатонаціональна батальйонна тактична група. Її штаб мав здійснити планування, а підрозділи провести операції зі стабілізації обстановки, підтримання миру у визначеній зоні відповідальності. Зокрема відпрацьовувалася здатність підрозділів країн-учасниць діяти відповідно до стандартів НАТО, які стосуються проведення миротворчих місій, тренування офіцерів різних країн до повноцінної роботи у складі штабу батальйонної тактичної групи. В контексті навчань розглядалися окремі аспекти військово-цивільного співробітництва як засобу стабілізації обстановки.
У навчанні брали участь близько 1200 військовослужбовців. Від України понад 600 офіцерів та курсантів Академії сухопутних військ, Морської піхоти України, Національної гвардії України. Серед закордонних учасників найбільша група була від армії США – близько 200 осіб. Також у навчанні брали участь військовослужбовці Великої Британії, Канади, Болгарії, Азербайджану, Латвії, Литви, Грузії, Німеччини, Республіки Молдова, Норвегії, Польщі, Румунії, Королівства Іспанія.
Співкерівником навчання з української сторони був перший заступник начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного полковник Олександр Сивак. З американської – офіцер командування Сухопутних військ ЗС США у Європі полковник Альфред Рензі.
ТОП-ФАКТ №6: Міжнародний бенефіс ММ14 та НАТО в …казанку!
Якщо ми вже заговорили про те, що маневри серії «Репід Трайдент» стали законотворцями окремих нововведень у бойовій підготовці, то те ж саме можна сказати й про нашу армійську логістику.
Саме під час навчання в 2014 році українські воїни були вже обмундировані у вітчизняні польові однострої з «цифровим» камуфляжем. Звісно, якість тканини та окремі нюанси в її експлуатації були дискусійними. Втім, наші бійці вже не куталися у вицвілий «дубок» і не дивилися зі слабо прихованою заздрістю на закордонних колег.
Понад 150 іноземних журналістів, які відвідали тоді Львівщину під час Дня високоповажних гостей та преси, відзначали, що зовнішній вигляд українських солдатів та офіцерів загалом є сучасним. Українські воїни у піксельному ММ14 тоді стали героями новинних репортажів не лише провідних європейських та американських ЗМІ. На власні очі побачити тих, хто в меншині та з мінімальними ресурсами спромоглися дати відчутного ляпаса «російському ведмедю» на Донбасі, приїхали журналісти провідного китайського телеканалу CCTV, а також кореспонденти телевізійних каналів з Японії та Нової Зеландії.
І ще один цікавий факт. 2014 рік фактично став трампліном для реформ в окремих галузях забезпечення військ. Одна з яких – реформа харчування. Так от, слід підкреслити, що забезпечення їжею за стандартами європейських армій відбувалось на полігоні на Львівщині ще тоді, коли це не було, як кажуть мейнстрімом.
Модель харчування з вибором блюд і широким набором продуктів для їхнього приготування диктувалась тим, що іноземні контингенти, які прибували на навчання, завжди мали досить чіткі та суворі вимоги до харчування своїх солдатів та офіцерів. Опустити цю планку Україна не мала права. Відтак, з року в рік на полігоні накопичували досвід, потроху осучаснювали кухні, робили ремонти в їдальнях. Крім того, наші кухарі активно обмінювались досвідом із колегами з американського військового контингенту. Запозичували, а подекуди і разом створювали рецепти блюд, які б сподобались і заокеанським гостям, і нашим воякам.
Відтак, Міжнародний центр миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного чи не найпершим серед військових організмів ЗСУ мав готову базу для переходу на харчування «за каталогом». Отже, коли ми говоримо про нашу реформу харчування військ, то у ній є певний внесок від найбільших сухопутних навчань на території України – серії «Репід Трайдент»!
