Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Із нетривалою перервою ось уже понад 15 років служить у Збройних Силах України сержант Геннадій Тищенко. П’ятий рік — на посаді командира відділення взводу великогабаритних та великовагових транспортних засобів у автомобільному батальйоні Об’єднаного центру матеріально-технічного забезпечення Повітряних Сил. Служить — це і командує підлеглими водіями у відділенні, і майже постійно знаходиться за кермом сам.
У районі проведення на той час ще Антитерористичної операції сержант перебував безперервно три з половиною місяці, восени-взимку 2017–2018 років, у Старобільську. Але це не означає, що більше Геннадій на Сході держави не був, адже відряджень, пов’язаних із перевезенням озброєння та військової техніки, а також боєприпасів — за його плечима десятки. Інженерна техніка, танки, БМП, «Буки» — власне, на своєму тралі він перевозить усе, що на гусеничному ходу. Як до району проведення операції Об’єднаних сил чи у зворотному напрямку, так і до місць проведення численних навчань військ.
— Своєрідним ваговим рекордом було, коли ми удвох із товаришем, трохи більше, ніж за тиждень, перевезли на відстань у кількасот кілометрів 20 тридцятидвотонних «Буків», — усміхається Геннадій.
Ближче до району проведення ООС колони з технікою пересуваються, природно, у темну пору доби. Вночі — їдуть, удень відсипаються — там само, у кабінах, та готуються до продовження рейсу. Йти у колоні з настільки важкою бойовою технікою, ще й уночі, а подекуди — й по бездоріжжю, для цього потрібно бути водієм-асом. Саме таким є сержант Геннадій Тищенко та його побратими — інших у підрозділі не тримають.
— Середнє відрядження у нас, водіїв, це — від тисячі до п’яти-шести тисяч кілометрів, — розповідає сержант. — Ну, а за часом — від кількох діб і до кількох тижнів, а то й місяців.
