Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Російська пропаганда, що плюндрує українську історію, створюючи потрібні імперії міфи, котком пройшлася й по славному українському лицарству — запорозьких козаках. Мовляв, були вони бандюгами без принципів і віри, воювали за тих, хто більше заплатить. І дарма, що центром кожної з відроджуваних запорозьких січей були церкви Покрови Пресвятої Богородиці…
Однак немає нічого таємного, що не стало б явним. Як нещодавно сповістили в Міжнародному інституті афонської спадщини, його директор Сергій Шумило завершує роботу над новою монографією, в якій поставив собі за мету системно висвітлити маловідомі сторінки історії духовно-культурних зв’язків України та Афону XVII-XVIII століть.
Ченцями в кількох обителях на Афоні були переважно колишні запорозькі козаки
Попередньо науковець провів експедицію до святої гори Афон та виявив у бібліотеках тамтешніх монастирів рідкісні українські стародруки початку XVII століття, зокрема видання київських митрополитів Іова Борецького та Петра Могили, які передавали тоді з України для церковно-богослужбового вжитку на Афон.
Сергій Шумило аргументовано доводить, що в ті часи існували досить інтенсивні зв’язки українського чернецтва та козацтва з Афоном. Причому ці зв’язки мали вагомий вплив як на розвиток української духовно-культурної спадщини в Україні, так і на спадщину монастирів на самому Афоні. Наслідком цього вже в середині XVIII ст. стало виникнення власних осередків українського чернецтва на Афоні: скитів «Чорний Вир» та Пророка Іллі, Костянтинівської келійної обителі.
Ченцями в цих обителях були переважно колишні запорозькі козаки, про яких преподобний Паїсій Величковський у листі до кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського писав, що серед його братства на Афоні ченці «найпаче от православноіменития страни Запорожскія».
