Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Із подіями 2013 року Державний Прапор України набув для українців зовсім іншого значення та змісту: зі стандартного державного символу він перетворився на оберіг, святиню, ознаку причетності до великої славної країни – Україна. Що означає для сучасних воїнів, які оберігають мирне небо нашої держави на Луганщині, синьо-жовтий стяг? Відповідь на це запитання дізнавались журналісти АрміяInform та Військового телебачення в рамках спільного проєкту «Що для мене Прапор України». Отож пропонуємо вашій увазі думки наших захисників.
Солдат Богдан Лонський:
– Для нас наш Державний Прапор – це наша сила, наша земля, наше небо, наша воля. Це наша свобода!
Майор Анатолій Барньов:
– Це прапор, з яким наші пращури в різні епохи йшли в бій проти загарбників, помирали за нього. Це багатостраждальний прапор. І якщо його окропити кров’ю українців, то він із синьо-жовтого перетвориться на червоно-чорний. Він має для мене велике значення, яке не окреслити лише кількома словами.
Старший лейтенант Олександр Лобуцький:
– Для мене Прапор це – сила. Це на наша могутність. Це ознака нашої нації. Це наше єдине, це те що нас об’єднує. Нас – Українців.
Підполковник Григорій Безкровний:
– Цей стяг – наш Державний Прапор, це те, що веде нас у бій за свободу України. Воїни, які брали участь у реальних бойових діях, часто тримали в себе на грудях прапор як оберіг від ворожих куль. Це символ. Символ нашої вільної держави.
Лейтенант Вадим:
– Український прапор – це те, що ідентифікує нас серед інших націй, народів, інших країн. У мене наш прапор викликає гордість за Україну. Через прапор я усвідомлюю себе українцем.
Сержант Анатолій Болдирєв:
– Наприкінці 80-х років я встановлював цей прапор, перший прапор України, у себе в селі на трубі. Тоді за це можна було потрапити до в’язниці. Ми потайки слухали Радіо Свобода. Власноруч переписували та передавали один одному Гімн України, щоб вивчити його напам’ять. Тому для мене це святиня – і Гімн, і Прапор України. Ним не треба зайвий раз розмахувати, але й опускати його теж не можна.
Старший солдат Михайло Патрола:
– Насамперед Прапор України – це символ нашої держави, символ нашої землі, символ наших батьків. І це також символ наших дітей. Це те, що пов’язує всіх нас, різних за характерами, віросповіданням і політичними поглядами. Об’єднує всі національності, які живуть у нашій країні. Прапор України – це те, що нас об’єднує…
Командир відділення Віталій Флігінський:
– Це символ моєї країни. І я вважаю, що кожен має його поважати, щоб не сталося таких подій, які відбулись у Криму. Коли велика частина людей зрадила свою країну і свій прапор. Нині хочу побажати всім побратимам наснаги та більше сміливості під нашим синьо-жовтим стягом.
Старший лейтенант Тарас Свистак:
– Як для мене, так і для моїх побратимів, Державний Прапор України – це насамперед символ нашої єдності та національної гідності. Для інших країн-сусідів – це символ того, що Україна була, є і буде соборною, незалежною й непохитною державою. А для наших ворогів – це знак, що сюди їм заборонено заходити, щось говорити чи встановлювати свої правила, адже українці дадуть їм відсіч.
Лейтенант Анна Гринюк:
– Синьо-жовтий прапор – це символ перемоги України над тими протистояннями, що випадають на долю нашої держави. Наш народ пройшов і ще проходить важкий шлях своєї ідентичності, але гордо тримає над собою свій прапор.
Старший солдат Сергій Прокоф’єв:
– Для мене Державний Прапор – це символ моєї вільної, сильної, красивої, незалежної держави, яка виборює свою самостійність у важкій боротьбі з агресором, і захищає не лише себе, а й усю Європу.
Механік-водій танка Ярослав:
– Державний Прапор, як і Державний Герб України, для мене це гордість за свою країну. А після недавніх подій це не лише атрибут державності – це ще й символ нашого волелюбства, адже наші люди відстоюють і виборюють незалежність саме під цим прапором.
Єпископ Луганський та Старобільський Преосвященний Афанасій:
– Я сам родом із Тернопільщини. І коли у нас там почався рух проти комунізму, коли я вперше побачив наш синьо-жовтий прапор, то це викликало у мене в серці і душі надзвичайну теплоту й лагідність. Це почуття у мене й дотепер, коли я бачу наш прапор, адже він викликає почуття патріотизму і гордості.
