Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Етап національного вітрильного ралі «Вітрила волі та єдності», який днями відбувся у семи містах України, може стати щорічною регатою за участю ветеранів АТО/ООС у Дніпрі. Як зазначають учасники яхтових перегонів,це не тільки спорт, а й дієва реабілітація для ветеранів і членів їхніх родин.
За словами яхтового капітана Вадима Жука, який займається яхтовим крейсерським спортомуже близько 10 років, формат крейсерських яхтових перегонів доволі цікавий: коли це ще не спорт, алевже і не зовсім відпочинок. Є дистанція на воді й кожен екіпаж, проходячи її та змагаючись з іншими яхтами на швидкість, може подивитися на злагодженість дій екіпажів, підготовленість матеріальної частини яхтй інші професійні тонкощі.
У Дніпрі є чотири яхт-клуби, які проводять змагання. Вадим —один з організаторів перегонів, присвячених Дню журналіста та Дню захисту дітей. Окрім спортивноїдіяльності, Вадим є відомим у місті волонтером, який з 2014 року суттєво допомагає Збройним Силам України. Має багато товаришів серед ветеранів війни та військовиків. Тому в них з однодумцями виникла ідея запровадити регату за участю ветеранів і військовослужбовців.
— Ми обговорювали можливий формат регати.Якось на нашу обласну Федерацію вітрильників вийшли кияни, які торік проводили таке ралі у себе: ветерани беруть участь у перегонах як члени екіпажу. Ми радо погодилися бути учасниками та спостерігачами заходу, що минув на високому організаційному рівні. У ралі взяли учать 15 яхт, прийшло близько 30 ветеранів. У нас був «свій» ветеран із досвідом яхтингу. Він був шкотовим, тобто працював з вітрилами, — зазначає Вадим Жук.
З початку 2015-го родина Жуків запрошує на воду знайомих ветеранів ібійців, які живуть у місті чи приїжджають у відпустки до Дніпра. Яхтсмен пояснює: прогулянка під вітрилом —чудова психологічна реабілітація воїнів.
— Кілька людей після таких екскурсій дуже зацікавилися й навіть замислилися про придбання яхт — людина, яка вправно володіє кулеметом чи СПГ,упорається і з вітрилами. Це дуже важлива частина реабілітації. По-перше, вода заспокоює, приводить психіку в рівновагу. Є теорія, що стверджує: для того, щоб «перезавантажитися» ,слід відірватися від землі. Хтось стрибає з парашутом чи літає на літаках, дехто їздить на мотоциклі. Але найпростіший спосіб — це вийти на воду. У нас були розвідники й десантники, навіть волонтери, які загнали себе у повне психологічне виснаження. Три-чотири години на воді, а якщо людина ще й бере участь у керуванні яхтою, то потім ми розстаємося з нею у значно кращому психологічному стані. І це дуже приємно,— запевняє Вадим.
За його словами, у вітрильному ралі, яке відбулося, був ізначний елемент змагання, проте жорсткої боротьби, яка точиться у форматі регати чи на олімпійських перегонах, не було. Учасників поділили на п’ять умовних груп за розміром вітрильників.
Екіпаж яхти Вадима Жука «Блюз» посів перше місце у групі чверть тонних яхт класу «Турист».
Один з членів екіпажу «Блюза», ветеран Сергій Блохін розповідає, що мав досвід участі у перегонах під вітрилами й радо погодився на пропозицію участі. Чоловік служив у Нацгвардії й брав участь в АТО у 2015-2016 роках.
— Для мене це дуже важливо. Це реабілітація, можливість дати собі спокій. Якщо ти просто пасажир на яхті,цезмога подивитися на місто й красиві пейзажі. Якщо безпосередньо береш участь у роботі команди, це геть інше, інакше голова працює — шкоти, кути, галси, куди дме вітер, як працює вітрило. Дуже сподобалося, майже кожен другий учасник ралі мені знайомий. З ними бачимося на інших ветеранських заходах.Так недавно ходили Дніпром на каяках, — каже Сергій Блохін.
Фото: Вадим Жук
