Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Письменник-фантаст Жюль Верн у своєму романі «Мандрівка до центру землі» описав можливість створення механічних засобів для руху під землею. На початку ХХ століття німецький конструктор фон Вернер запатентував власний винахід — човен Subterrine («Субтерина»). За задумом винахідника, розробка мала здатність рухатись як під водою, так і під землею. В теорії екіпаж «субтерини» становив п’ять осіб і перевозив 300 кг вибухівки.
Після початку Другої світової винаходом Вернера зацікавилися військові. Гітлерівці планували операцію «Морський лев», яка мала на меті захопити Британські острови. Адже Британія володіла потужним флотом, який становив серйозну загрозу для морського десанту, і використання «субтерини» могло суттєво полегшити реалізацію нападу. За початковим задумом, «субтерини» непомітно досягають ворожої території, а потім зненацька, як земляні хробаки після дощу, з’являються з надр у тилу ворога. В такому випадку моральний дух британців зазнав би сильного удару. Але цей план так і не було реалізовано. Адже від виробництва «субтерин» відмовились, оскільки їхнє створення потребувало багато часу. Тож вирішили обмежитися застосуванням військово-повітряних сил.
Невдовзі інший конструктор — Рітер — створив проєкт під назвою «Змій Мідгарду». За попередніми розрахунками, «субтерина» могла рухатись не лише під землею зі швидкістю до 10 км/год, а також по землі та під водою. За задумом розробника, це мав бути не просто човен, а суцільний підземний потяг, що мав вагони, оснащені гусеничним шасі. Максимальна довжина цього «змія» сягала 500 метрів, а вага перевищувала 60 тисяч тонн. Дорогу під землею механічна «рептилія» прокладала з допомогою чотирьох основних і трьох допоміжних бурів. І озброєння тут планували доволі специфічне — спеціальні «підземні» торпеди й міни.
Проте машину створити не встигли. Залишки недобудованого підземного «змія» радянські війська виявили у штольнях Кенігсбергу. Захоплену документацію за наказом Микити Хрущова використали на початку 1960-х для створення підводного човна. Над проєктом працювала спеціальна конструкторська група з найкращих інженерів та конструкторів.
У 1964-му збудували перший підземний човен, який отримав назву «Бойовий кріт». Машина мала циліндричну форму, діаметром до чотирьох метрів та завдовжки понад 30 метрів. З допомогою величезного бура вона могла рухатися зі швидкістю до 10 км/год. Як двигун «кріт» використовував ядерний реактор. Екіпаж складався з п’яти осіб і п’ятнадцяти десантників. Перевозив понад тонну вибухівки. З допомогою «субтерини» передбачалося знищувати ворожі бункери, підземні ракетні пускові установки, фортифікаційні споруди.
«Субтерини» виготовили невеликою серією та розпочали випробування. Під час одного з них у Свердловській області на «бойовому кроті» вибухнув ядерний реактор. Екіпаж загинув, а «човен» опинився замурованим під землею, де залишається дотепер. Тож проєкт згорнули, а технічну документацію засекретили.
