Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У другі роковини з дня загибелі старшого матроса 503-го батальйону морської піхоти Федора Балахчі бойові побратими вшанували пам’ять полеглого героя. Вони прийшли до обеліска, що встановлений на самому високому пагорбі Широкиного, аби покласти квіти і ще раз згадати всіх, хто віддав своє життя за незалежність України.
Цей обеліск для морпіхів більше ніж пам’ятник, він символ незламності духу і бойового братерства тих, хто протягом шести років стримує зухвалого ворога на підступах до Маріуполя. На жаль, Федор Балахчі так і не відсвяткував свій сорок шостий день народження. Він загинув увечері 14 серпня 2018 року поблизу селища Гнутове під час масованого ворожого артилерійського та мінометного обстрілу. Так сталося, що він загинув захищаючи своє рідне місто, в якому народився і виріс. У нього залишились батьки, дружина, двоє дітей та внук, які можуть пишатися своїм сином, чоловіком і татом. Указом Президента України Федір Балахчі був нагороджений орденом «За Мужність» III ступеня (посмертно).
Фото автора
