Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Влітку 2018-го по всій території України сформовано бригади територіальної оборони. 20 травня цього року відбулося засідання Комітету національної безпеки, оборони та розвідки, на якому розглянуто проєкт Закону «Про територіальну оборону України». Саме територіальна оборона є важливим чинником стримування російської агресії. Заступник секретаря РНБОУ Сергій Кривонос заявив, що у випадку виникнення воєнної загрози у воєнний час та в разі виникнення кризових або надзвичайних ситуацій ця структура забезпечить сталу роботу держорганів, економіки, інфраструктури та життєдіяльність населення.
Ми зустрілися з полковником Андрієм Галдаком, командиром бригади територіальної оборони Донецької області, дислокованої в Маріуполі, який розповів АрміяInform, що таке територіальна оборона, які функції виконує, як формувалася, зокрема на Донбасі, і які є перспективи розвитку.
До речі, Галдак — особа легендарна. Має за плечима величезний бойовий шлях від командира роти до заступника командира полку. За фахом — військовий інженер. У 2014-му пішов із запасу на фронт добровольцем, потім перейшов у ЗСУ. Два останніх роки очолює бригаду територіальної оборони.
Тероборона — це суть життя громад під час війни
— Андрію Олександровичу, розкажіть, навіщо територіальна оборона Україні. Адже в останні роки армія, правоохоронні структури підвищують професійний рівень і можуть забезпечити обороноздатність країни…
— Територіальна оборона створена з однією простою метою — не допустити того, що сталося у 2014 році. Якби на той час у нас була хоч якась подоба того, що є зараз, не було б ані тимчасово окупованого Криму, ані ОРДЛО. Можливо, і фронту не було б… Територіальна оборона нині — це структура, яка може навести і тримати порядок серед населення на території району чи області.
Візьмемо за приклад Маріуполь. У 2014 році він опинився в досить складній ситуації. Як і в багатьох інших донбаських містах, населення тут поділилося на дві категорії: на патріотично-налаштованих та проросійських.
Ми пам’ятаємо, як все починалось — із захоплення місцевих рад і міськвідділів міліції. Міліція просто не встигала реагувати на всі випадки, а деякі з її співробітників, що й казати, не втручалися в масові заворушення, отримавши обіцянки від «русского мира» великих зарплат та інші привілеї…
У Маріуполі бойовикам не дали взяти місто під контроль патріотично налаштовані добровольці, які взаємодіяли з підрозділами Збройних Сил, правоохоронцями. Так створили «Самооборону Маріуполя», яка і стала прототипом бригад тероборони.
Тоді вони не мали підтримки ані військової, ані юридичної. Нині, в умовах гібридної війни, залишається велика вірогідність російських атак на прифронтові населені пункти або диверсій у великих містах, зокрема на Донбасі. Саме тому у 2018 році в Україні створено підрозділи територіальної оборони, захищені законодавчо. Насправді, це суть життя громад під час війни. Наш лозунг: «Захистимо свій дім — захистимо Україну!».
Натепер в нашій області сформовано шість батальйонів тероборони в Краматорську, Бахмуті, Покровську, Мар’їнці, Волновасі, Маріуполі. Тут, у Маріуполі, базується управління бригади. Всі підрозділи укомплектовані за принципом територіальності й добровільності. Вони сформовані з патріотичних та небайдужих громадян, готових за першою командою захистити свої домівки, вулиці, селища, міста й містечка.
— Де залучатимуть територіальну оборону?
— Якщо коротко, головне завдання таких підрозділів — забезпечити мир, спокій і нормальне функціонування органів влади та держустанов в умовах особливого, військового, надзвичайного стану в районі розміщення. У такий час поліція, МНС, інші структури не можуть на 100% забезпечити охорону всіх особливо важливих об’єктів. Якусь їх частину охоронятиме територіальна оборона. Також наші підрозділи можуть охороняти частину державного кордону, який проходить поблизу місць, де ми дислокуємося.
Простіше кажучи, територіальна оборона — це забезпечення «безпечного» тилу для армії. Ми робимо так, щоб не стріляли у спину нашим бійцям на передовій.
Особовий склад наших підрозділів не воюватиме на передовій, бо формується з військовозобов’язаних, які не служили або досягли 40–60 років. У мирний час вони не можуть підписати контракт, але перебувають у резерві другої черги.
Донбаські резервісти жорсткіші й суворіші
— Тероборона є в усіх областях. Розкажіть про специфіку Донеччини.
— Специфіка в тім, що Донецька область розташована в районі проведення ООС. Тут люди на собі відчули, що таке бойові дії. Якщо комусь треба пояснювати, що несе з собою «русский мир» — обстріл міст, сіл, загиблі мирні жителі, то ми це все знаємо. Наші резервісти вимагають від нас навчати їх всьому. Вони жорсткіші й суворіші, ніж в інших областях…
На жаль, на Донбасі частина населення й досі живе під впливом російської пропаганди. У складі Донецької бригади — близько 3,5 тисячі військовозобов’язаних, приписаних до військкоматів. Для того, щоб це був реальний резерв, ведемо кропітку роботу з виявлення морально й фізично неготових протистояти збройній агресії та відсіюємо їх. Так формується справжній резерв з тих, хто справді здатен захистити свою громаду.
— Якщо зайшла мова про вишкіл резерву, розкажіть, як готують особовий склад бригади?
— Щомісяця проводимо стрілецькі дні на добровільній безоплатній основі. Вони бувають двох типів — виїзд на полігон і кілька навчальних точок з тактико-спеціальної або спеціальної підготовки. Бувають ще заняття на нашій базі, практичне заняття в інтерактивному тирі. Резервіст має знати і вміти все, що знає і вміє звичайний боєць.
«Нам потрібен закон, який би закріпив саме існування й фінансування бригад тероборони. Наразі щодо організації навчань працюємо спільно з військовими частинами, на базі їхніх полігонів, допомагає місцева влада. Для подальшої успішної підготовки особового складу потрібне чимале фінансування і вдосконалення законодавства. Ніде в законодавстві не прописано „бригада, батальйон територіальної оборони“, існують тільки „підрозділи тероборони“, що юридично неправильно».
Це повинна бути окрема військова частина, на базі якої формуватимуть всю бригаду з відділами і службами, запасами боєприпасів і зброї, власним полігоном. Зважаючи на це, управління бригади слід укомплектувати в мирний час не менше ніж на 10 відсотків постійно діючим складом, зокрема, і штатними інструкторами.
І ось коли все це буде виконано, ми зможемо самостійно організувати повноцінну безперервну, наголошую — безперервну — підготовку одного-двох взводів військовозобов’язаних упродовж року. Ми готуватимемо людей у складі підрозділів за однією програмою — і це буде той елемент злагодженості, який забезпечить боєздатність. Ми зможемо навіть говорити про підготовку керівних кадрів для батальйонів і бригад!
Наші плюси і мінуси
— Наразі у ЗМІ обговорюють іноземні моделі тероборони, зокрема, досвід Польщі і країн Балтії. Який ближче вам?
— Не побоюся сказати — жоден із запропонованих! Це має бути наш, український досвід. Досвід цих країн, беззаперечно, корисний і є безліч речей, які від них можна взяти. Але основна різниця між ними і нами — це фінансування і підхід до питання про територіальну оборону та у цілому бачення безпеки. Ми, на відміну від них, створили власну модель в умовах війни і повної відсутності фінансування.
До нас приїжджала делегація з Естонії. За їхніми словами, за навченості, за рівнем проведення занять і навіть інструкторів (це люди з бойових частин) — підготовка наших бійців краща.
Мотивація людей у територіальній обороні з інших країн — це не тільки голий патріотизм. Вона підкріплена іншими речами. Там, наприклад, не платять грошей за збори і навчання. Навпаки, там члени територіальної оборони платять внески — символічні 1–2 євро в рік. Але резервіст має змогу купити нарізну зброю, тримати її вдома, приходити в розташування підрозділу і тренуватися стріляти хоч щодень. Але це все кошти, виділені з бюджету країни…
У нас навпаки, на період зборів людину звільняють від роботи із збереженням середньої зарплатні, їй виплачують добові та одноразові на період проходження зборів, а також одноразове грошове заохочення в кінці року. А ось під час тренувань вона обмежена в кількості боєприпасів та виконанні вправ… Та й інших плюсів немає…
Крім того, є ще один момент — люди, які уклали контракти із територіальною обороною, повинні розуміти: можливо, коли-небудь їм доведеться підняти зброю на тих, з ким мирно існував усе життя… І вони теж повинні мати гарантії, знати, що їхні рідні, їхні домівки захистить держава в разі чого…
— Тоді як, на вашу думку, зробити службу в територіальній обороні престижною?
— Люди не повинні бажати, щоб в їхнє місто, селище, на їхню вулицю прийшла іноземна армія, як було на Донбасі кілька років тому. Якщо вони хотітимуть захистити, нехай не всю Україну, а своє місто й домівку — тоді тему мотивації вирішимо. У мирний час тероборона буде місцем фізичного розвитку людини, своєрідним клубом за інтересами. Силою туди нікого не треба залучати. Суть у тім, що філософія існування територіальної оборони міститься в патріотичному вихованні, починаючи зі школи. До того ж має бути і військова підготовка. І гордість за країну! На щастя, в останні п’ять-шість років ми рухаємося правильним вектором!
