Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Засновник та координатор ініціативи «Солдатська пошта» Олена Мокренчук розповіла кореспонденту АрміяInform про важливий – психологічний – вид забезпечення воїнів у 2014 році.
– Постійна напруга й виснаження давалися взнаки на передніх рубежах оборони. Особливо це помічали ми, волонтери, які через специфіку діяльності мали з бійцями періодичну комунікацію, – згадує пані Олена.
Так виникла ідея облаштувати для захисників кімнати відпочинку. Реалізували ініціативу в прифронтовому місті Волноваха. Нестабільна обстановка змушувала військових пристати до цієї пропозиції, особливо в періоди активних бойових дій. Гостра необхідність також виникала через польових гризунів у бліндажах. Військові нечасто розповідають, як миші вкривали стіни й підлогу, мов килим, і обгризали пальці сплячим хлопцям…
Лише з дозволу командирів військовослужбовці могли впродовж доби задовольнити елементарну потребу в сні. А в скромних кімнатах, облаштованих волонтерами, бійці могли побути в тиші, поспілкуватися з новими людьми. Психологами для військових так само були волонтери.
– Андрій Жук (загиблий в 2016 році командир 3-го батальйону 72-ї бригади. – Ред.) колись запитав, навіщо зранку до вечора нянчитися з кожним бійцем? Відповідаю: «Ви мені всі, як синочки, а я завжди хотіла мати багато дітей». Каже: «Так нас лише в 3-му батальйоні – 850!» Я йому: «О, якраз стільки, скільки треба». Він тоді довго сміявся, – згадує Олена Мокренчук і розповідає, як надавала прихисток бійцям навіть у власній оселі.
Нині на лінії зіткнення ситуація з морально-психологічним забезпеченням бійців вже краща, а відповідно, волонтерський рух не такий активний. До того ж у бойових бригадах працює штатний психолог, який готовий вислухати будь-коли кожного, кому потрібна допомога.
Підготувала Анна ГУДЗЬ, АрміяInform
