Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
Авіація – чи не найвидовищніший рід військ. Поява в небі військових винищувачів власних Повітряних Сил викликає у громадян країни вир емоцій водночас: захоплення, гордість, силу, заздрість. Люди по-доброму заздрять льотчикам за можливість зануритись у хмари, подивитись на землю з висоти пташиного польоту, покрутити пілотаж, поринути в далечінь зі швидкістю звуку. Проте небагато знають, який велетенський обсяг роботи щоденно робить ціла низка наземних фахівців, щоб літак міг здійматись у повітря. З-поміж усього обслуговуючого персоналу, який забезпечує польоти військової авіації, найвідповідальніша місія лежить на технічно-експлуатаційній частині авіаційної техніки авіабригади, скорочено – ТЕЧ. Щоб побачити, як живе та працює ТЕЧ, кореспондент АрміяInform вирушив до бригади тактичної авіації Повітряного військового Командування «Центр».
«Не маю права на помилку»
Фахівців ТЕЧ готують літаки до польотів: обслуговують, виконують періодичні, регламентні та ремонтно-відновлювані роботи. Це така собі команда Pit stop, СТО, діагностики… Щоправда, робота у разів сто складніша і відповідальніша. Хлопці працюють за принципом «Не маю права на помилку». Адже літак – не автомобіль. Його не зупиниш у повітрі, щоб глянути під капот.
– Це питання довіри і спільної командної роботи, – говорить начальник технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки бригади тактичної авіації майор Ігор Буліч. – Льотчик, який готується до завдання, мусить бути впевнений у надійності свого винищувача. Ми повинні гарантувати справність літака протягом усього польоту. Від цього залежить не лише успішність виконання бойового завдання, а й життя і здоров’я льотчика та збереження машини. Звичайно, відмови можуть відбуватися, адже техніка не нова. Але ці відмови не повинні бути критичними.
З чого складається ТЕЧ?
Технічно-експлуатаційна частина – це окремий підрозділ забезпечення авіабригади, виконує поточний та військовий ремонти, а також ремонт бойових та експлуатаційних ушкоджень літаків бригади. ТЕЧ складається з одинадцяти груп регламенту і ремонту, кожна з яких відповідає за якусь конкретну складову бойового літака.
На озброєнні ТЕЧ знаходяться пересувні засоби військового ремонту. Кожна із вищезгаданих груп має свій пересувний засіб, таку собі рухому лабораторію на базі військової вантажівки, плюс додатково – причепи з усім необхідним обладнанням, агрегатами та запчастинами.
За допомогою пересувних майстерень інженери можуть виконати регламентні роботи в польових умовах, а також усі необхідні ремонтні чи обслуговуючі дії планера літака, двигуна, авіаційного обладнання, авіаційного озброєння, радіоелектронного обладнання, прицільно-навігаційного комплексу та радіоелектронної боротьби. Роботи можуть відбуватися у будь-якій точці України за будь-яких умов. Для автономної роботи пересувні засоби ТЕЧ обладнані всім необхідним, навіть автономним джерелом живлення у 380 вольтів. Коротко кажучи, хороша ТЕЧ ремонтує все: від заклепки – і до ракети.
Бойовий досвід авіаремонтників
Формула успішного виконання бойових завдань будь-якою авіабригадою у рівних частках залежить від підготовки льотчиків та справності літаків. Тож на початку війни перед авіаремонтними заводами та технічно-експлуатаційними частинами бригад постало надважливе завдання – максимально швидко поставити на крило якомога більше одиниць авіатехніки. У бригадах закипіла робота. Ненормований графік роботи, освоєння технологічних процесів, безперервний пошук дефіцитних запчастин… Як результат, з початку 2014-го силами тільки ТЕЧ 40-ї бригади вдалося відновити півтора десятка літаків МіГ-29. Загальний обсяг виконаних робіт оцінюється у понад 300 мільйонів гривень!
Отже, кількість літаків збільшувалась. Українські Збройні Сили все активніше застосовували авіацію, відповідно підвищувалось і відпрацювання ресурсу. Перед авіаінженерами постали нові виклики – утримати головну зброю бригади – фронтові винищувачі – у боєздатному стані.
До того ж невдовзі наші Повітряні Сили стикнулись із необхідністю зосередити певну кількість військової авіації поблизу театру бойових дій. На той час у розпорядженні Командування залишилося лише кілька запасних аеродромів на Сході країни, де злітно-посадкові смуги були придатними для використання. Проте, не забуваємо про цивільні аеропорти, які одразу перетворили на військові аеродроми. Зрозуміло, ні ті, ні інші не мали необхідної ремонтної інфраструктури для бойових винищувачів. Довелося терміново відправляти передові команди фахівців ТЕЧ для організації ремонтно-відновлюваних робіт на цих аеродромах.
Ігор Буліч розповідає, як за період АТО близько 80% винищувачів, що залучалися до бойових операцій, обслуговувались, ремонтувалися і підтримувалися в боєготовності силами пересувної ремонтної групи ТЕЧ бригади тактичної авіації.
– Як тільки командуванням було ухвалено рішення про використання оперативних аеродромів – туди одразу вирушили пересувні ремонтні групи, – згадує офіцер. – Для авіаінженерів почалося безстрокове відрядження із шаленою інтенсивністю і цілодобовим робочим графіком. Часто доводилося працювати по кілька діб без відпочинку. Та ми впоралися. І я пишаюся своїми хлопцями.
Головна цінність – унікальні фахівці
ТЕЧ цієї БрТА – одна з найкращих у Повітряних Силах. Тут працюють фахівці найвищого класу, які пройшли «природний відбір» у своїй професії, пережили низку довоєнних «оптимізацій» та отримали бойовий досвід. Ці люди добре знають і люблять свою справу. А їхні навички та вміння дозволяють роками підтримувати зовсім не нові літаки у боєздатному стані.
Щоправда, через специфіку професії більшості довелося змиритись з обмеженими можливостями кар’єрного росту. Натомість, щоб утримати кадровий потенціал, командири усіляко сприяють особистому розвитку особового складу. Намагаються створити максимально комфортні умови служби, атмосферу в колективі.
Сьогодні в ТЕЧі авіабригади служать високоосвічені люди, справжні інтелектуали. Майже кожен має по дві і більше вищі освіти, плюс численні кваліфікаційні курси, семінари, наукові конференції, міжнародний обмін досвідом. Деякі вузькопрофільні спеціалісти є унікальними на всі Збройні Сили. Тож час від часу доводиться виконувати ремонт літаків з інших авіабригад.
– Причини неможливості виконати певний вид відновлювальних робіт на літаку можуть бути різні, – пояснює ситуацію начальник технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки бригади тактичної авіації майор Ігор Буліч. – Наприклад, вихід із ладу необхідної перевірочної апаратури, відсутність певних вузькоспрямованих фахівців чи брак необхідного досвіду. Щоб працювати з авіаційним обладнанням, мало мати лише профільну освіту. Надзвичайно важливим є саме досвід. Тому і доводиться інколи допомагати колегам з інших авіабригад відновлювати літаки, паралельно навчати і передавати досвід виконання певних видів ремонтно-відновлюваних робіт.
Основним чинником, що спричинив гострий дефіцит вузькопрофільних фахівців з обслуговування та ремонту авіатехніки, є численні довоєнні «оптимізації чисельності». Початок війни ми зустріли з цілою низкою кадрових проблем, які не вирішувалися роками. Є конкретні випадки, коли через скорочення штатів у технічно-експлуатаційних частинах авіабригад залишалося лише по одному спеціалісту на цілі сектори відповідальності. До того ж у цих фахівців наближався пенсійний вік. І через непродуману або нереалізовану систему держзамовлення у військових вишах, перед звільненням вони не змогли передати своїм наступникам досвід, знання та вміння. Як наслідок – розрив поколінь і зниження спроможностей ТЕЧ авіабригад, для відновлення яких доводиться докладати чималих зусиль ще й досі.
