Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Директор Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олександр Литвиненко в інтерв’ю «Укрінформу» розповів про наміри РФ щодо України, перспективи врегулювання конфлікту на Донбасі та інформаційні операції. Пропонуємо найважливіші меседжі з інтерв’ю:
- Російські спеціальні служби завжди працювали в Україні й робитимуть це надалі. Але насправді небезпечними дії російських спецслужб роблять наші власні чвари — коли до внутрішніх конфліктів додається зовнішній чинник.
- Інформація під час війни — це життя. Цілком конкретні життя людей.
- З аналізу російських стратегічних документів можна виокремити принаймні чотири основні цілі. Перша — унеможливити вступ та наближення України до НАТО і ЄС, друга — закріпити Україну в буферній зоні безпеки між НАТО та ЄС з одного боку й Росією — з другого, третя — відновити й посилити російський вплив на центри ухвалення політичних, економічних, військових та інших рішень в Україні. І нарешті — змусити Україну визнати окупацію Криму й тим самим позбутися тавра агресора.
- Україна залишається відданою Мінським домовленостям, підписаним у вересні 2014 року й лютому 2015-го. Водночас ці домовленості потребують адаптації до сучасних реалій. Адже минуло п’ять років і п’ять місяців від підписання, і весь цей час триває змагання у переговорному процесі.
- Мінські домовленості сприяли зменшенню інтенсивності бойових дій, зупинили активну фазу протистояння. Крім того, через Мінський переговорний процес Україна отримала можливість розв’язувати гуманітарні питання — від забезпечення водою до обміну утримуваних осіб.
- Слід переглянути послідовність кроків, часових рамок та умов проведення місцевих виборів, відновлення Україною контролю над кордоном, правової фіксації особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО тощо. Багато речей треба чітко прописати.
- Українська делегація, наскільки знаю, з одного боку, залишається відданою Мінським домовленостям, а з другого — не піде на компроміси, що суперечитимуть національним інтересам нашої держави.
- На мою думку, наявні три можливі сценарії розвитку подій щодо Донбасу. Перший, умовно кажучи, абхазький — коли Росія визнає ці два квазідержавні утворення, так звані ДНР та ЛНР. І певні кроки в цьому напрямку вже робляться, наприклад, те ж масове роздавання російських паспортів, яких видали вже понад 200 тисяч. А далі може бути залучене положення конституції РФ про «захист співвітчизників». Другий сценарій, так би мовити, нагірнокарабаський — з бойовими діями низької інтенсивності та періодичними загостреннями. Третій — досягнення домовленостей для початку безпечної реінтеграції ОРДЛО. Тобто на основі врахування національних інтересів України. Ми докладаємо для цього всіх зусиль, але досягнення миру залежить від позиції РФ.
- Війна в Придністров’ї тривала кілька місяців, і з осені 1992 року бойових дій уже не було. У нас же бойові дії, спочатку достатньо високої, а нині низької інтенсивності, точаться вже понад шість років.
- Москва продовжує працювати над тим, щоб залишити свій вплив на цих територіях і змусити Україну реінтегрувати їх на своїх, російських умовах. Але цей підхід неприйнятний для України, бо не гарантує базовий для нас сценарій безпечної реінтеграції — яка не піддасть сумнівам реалізацію наших інтересів, насамперед забезпечення державного суверенітету.
- Росіяни протягом останніх п’яти років створили потужне угруповання вздовж кордонів з Україною та в окупованому Криму. Водночас вони роблять більший акцент на застосуванні інструментарію спецслужб і прагнуть розсварити наше суспільство зсередини.
- На мою думку, є велика ймовірність того, що Росія здійснюватиме широкомасштабне вторгнення лише в тому разі, якщо зможе «продати» його європейцям та американцям як «гуманітарну акцію». Якщо в нас буде хаос, суспільно-політична дестабілізація, внутрішні конфлікти, росіяни можуть сказати, що «заходять, щоб відновити порядок».
- Російські політики взагалі заявляють, що треба прирівняти до екстремізму навіть заяви про те, що Крим — не російський.
- Особливістю авторитарних систем є те, що все може статися абсолютно непередбачувано. Як було з революцією лютого 1917 року — багато хто очікував змін, але майже ніхто не міг подумати, що імперія так швидко припинить своє існування.
- Нашим першочерговим завданням має стати забезпечення суспільного розвитку. Україна залишається однією з небагатьох країн, яка за останні 30 років не наростила свою економіку, а скоротила.
- Росія, безперечно, це велика зовнішня загроза, але Москва використовує наші внутрішні слабкості. Якщо ворогуватимемо одне з одним під різними приводами, якщо українець українцю стає ворогом, то й жодних зовнішніх ворогів не треба. Ми самі себе здолаємо, і дуже успішно.
