Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У місті на березі Південного Бугу військовослужбовці місцевого зонального відділу правопорядку та центру реабілітації «Гармонія» влаштували військово-патріотичний квест для людей із обмеженими можливостями. Відтак його учасники розводили вогонь без сірників, шукали орієнтири за картою, користувались металошукачем, влучно стріляли, метали імітовані гранати… А після спільного приготування каші на багатті та отримання солодких призів ніхто ще довго не хотів розходитись по домівках.
— Люди втомились від карантину, негативних новин, відсутності звичної комунікації, — прокоментувала Олена Чорнобривенко, директор центру реабілітації «Гармонія». — Тож ми залучились підтримкою і допомогою військовослужбовців і організували для них справжній квест із цікавими та непростими завданнями: це і «павутинка», де потрібно було пройти коридор не зачепивши мотузки, аби їх не задіти, і тир, і пошук консервів із допомогою металошукача…
Учасників поділили на 11 команд, у кожній по дві людини – один учасник на візку чи на милицях, другий – що супроводжує. На кожній з десяти локацій чекали інструктори, серед яких учасники АТО/ООС.
— Ми дали змогу людям із обмеженими можливостями спробувати себе у новій для них ролі – стрільця, сапера, рятувальника… Головною задачею був тімбілдінг, люди максимально працювали у команді, згуртовувались, допомагали один одному, спілкувались, що, насправді, важливіше усіх подарунків, – зауважив Юрій Березовський, офіцер Вінницького зонального відділу військової служби правопорядку. — Насправді усі впорались. В учасників – маса емоцій! Тому ми з радістю і надалі проводитимемо подібні заходи, адже воно того дійсно вартує.
Учасники команди «Вогонь» – Антон і Катерина, які перемогли у квесті, не стримували своїх емоцій.
— Це перший подібний досвід у мене і одразу ж такий успішний, хоч ми й не гнались за результатом, а швидше, хотіли отримати задоволення від процесу, – говорить Антон. — Спочатку я вагався, чи варто брати участь у квесті, та після сьогоднішнього дня точно погоджуватимусь на подібні авантюри. Величезна подяка військовослужбовцям, бо коли б я ще міношукача потримав у руках чи потренувався стріляти.
