Навчально-науковий інститут фізичної культури та спортивно-оздоровчих технологій є структурним підрозділом Національного університету оборони України, який проводить підготовку курсантів, для подальшої служби на посадах…
Війна змінила життя багатьох, хто нині тут — на нулях. Приміром, Павло з позивним «Дикий» — комп’ютерник, родом із Чернігова, розпочав кар’єру військового у прикордонних військах. Коли почалася війна, вирішив випробувати себе в новій військовій ролі — морського піхотинця.
Зустрілись ми з ним на Донеччині. Запитую про те, що на душі, про що мріє і хто чекає на нього вдома.
— Це третя моя ротація. Перший бойовий досвід мав у 2016 році. Потрапив під мінометний обстріл. Чесно скажу, спершу було дуже страшно, проте згодом звик, — говорить військовий.
За ці роки він поїздив Донбасом. Каже, що поведінка ворога на місцях різниться. Приміром, у Павлополі ворог дуже агресивний, «зеленки» майже немає. В Широкиному інша річ — ворог відкритіший, легковажний.
— Особливо подобається спостерігати за невмілими діями ворога — вони окопуються, а ми легко знищуємо їхні барикади. Це приносить задоволення, — усміхається «Дикий». — Одного разу ми зловили росіянина, який проїхав 70 кілометрів на велосипеді, аби заробити в Україні на життя. «Заробітчанин» незаконно перетнув усі блокпости, проте не пройшов повз нас. Він розповів, що на рідній землі його зневажають. Ми «працевлаштували» його по-своєму: дуже швидко депортували велосипедиста на рідну землю.
Зустрічаються й «копачі». Так називають тих, хто відмовляється воювати проти нас. Бойовики примушували хлопця рити бліндажі, окопи. Бідолаха розповідав, що над ним знущалися, він тривалий час голодував. Ми його передали відповідним органам, аби з’ясувати диверсант він або просто втікач.
«Дикий» щиро розповідає, що на війні йому нічого не сниться. Очі коханої та діточок він бачить тільки на світлині, з якої й починається кожен його новий день «на нулях». Родина підтримує, адже розуміє: батько має захищати країну. Рідні з нетерпінням чекають його вдома.
— Навколо мене неймовірні люди, кожен — особистість, професіонал, який знає свою роботу. Разом здобуваємо бойовий досвід. Упевнений: дружитимемо з побратимами все життя, — говорить військовий.
Очі у «Дикого» сяють добром, проте погляд все ж видає втому від війни. Сміливий боєць мріє про перемогу та мир. На питання, що означає для нього служба в морській піхоті, офіцер з усмішкою каже: «Це просто моє життя…»
Фото: Данило ОНІПКО
