Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
18 липня 1945 року в бою з окупаційним московсько-більшовицьким НКВС за волю України загинув отаман УНР генерал-хорунжий Української повстанської армії Іван Трейко. 75 років по тому на місці загибелі захисника України, на межі між Рівненською та Житомирською областями, громадські активісти встановили пам’ятний хрест на його честь. Організатором заходу було Новоград-Волинське Братство ОУН-УПА імені Романа Шухевича за фінансової підтримки громади з усієї України.
– Життєпис Івана Трейка – це героїчна боротьба за волю України в кількох епохах визвольної війни: доби УНР 1917-1921 років, важкої підпільної, повстанської війни 20-х років з московсько-більшовицькими окупантами, служба в розвідці УНР 1930-х, участь в УПА «Поліська Січ» і розвідці УПА на Поліссі й Волині, – зауважив під час церемонії відкриття пам’ятного знака представник делегації з Вінниччини Володимир Барцьось.
Також він додав, що цього року на День Незалежності України планують відкрити меморіальну дошку Іванові Трейку в його рідному селі Старостинці Погребищенського району Вінниччини, а також нині запроваджують вишкільний табір для молоді та юнацтва імені Трейка.
Історична довідка. Іван Трейко народився 29 квітня 1898 року на Вінниччині в с. Старостинці. Учасник Першої світової війни. Непримиренний ворог більшовиків, які вбили його першу дружину та поранили другу. З 1919-го розпочав активну повстанську боротьбу з комуністами на південно-західній Київщині – у Сквирському, Білоцерківському та Таращанському повітах, яка тривала до 1925-го.
Як свідчив сотник Армії УНР Яків Гальчевський: «Його способи боротьби з червоними були оригінальні, відмінні від тактики інших отаманів. Іван Трейко був для червоних несхопний тому, що на терені кількох повітів (Сквирка, Тараща, Біла Церква) мав велику конспіративну сітку. Збере своїх людей, зробить, було, напад на якийсь комуністичний об’єкт, козаків розпустить, а червоні попадають у порожнечу, шукаючи відділу отамана Трейка. Коли все перетреться, небезпека минеться, подія призабувається, то Трейко, було, знов вибирає місце удару, хитро реалізуючи задум… Така тактика зробила Трейка на Київщині дуже популярним і грізним для комуністів».
1927 року в с. Самостріли на Рівненщині агентом ГПУ здійснено терористичний замах на Трейка, який зазнав важкого поранення і вижив. Служив у розвідці Армії УНР. Зацікавився монархічними ідеями, став активним членом гетьманського руху Павла Скоропадського в еміграції. З 1941 року – член штабу Поліської Січі, з 1943-го перейшов з родиною в УПА. Викладав у старшинській школі УПА, очолював розвідку воєнних округ «Заграва» і «Тютюнник» УПА-Північ, що діяли на Житомирщині та Київщині.
Загинув у бою з відділом НКВС у Майданському лісі між Сторожевим і Городницею. Посмертно удостоєний звання генерал-хорунжого.
