Бригада використовує тактику, яка дозволяє порушувати противнику намічені наступальні плани та нав’язувати власні правила ведення бою. У черговому матеріалі циклу «Бригада для супергероя» про…
У 2018 році в Україні було створено бригади територіальної оборони. На Донеччині це 109 окрема бригада в складі оперативного командування «Схід». До неї входять шість батальйонів, розташованих у Краматорську, Бахмуті, Покровську, Мар’їнці, Волновасі та Маріуполі, де міститься центр управління бригади. До її складу зараховано майже 3,5 тисячі військовозобов’язаних серед місцевого населення, приписаних до своїх військкоматів. Підготовчі зборові заходи бійців за планом відбуваються при кожному батальйоні раз на місяць у вихідний. На полігоні або на базі військкоматів бійців навчають стрілецької справи, інженерних навичок, тактичної медицини. Що стосується фінансування, то на розбудову тероборони прифронтового регіону за минулі два роки з обласного, районних та місцевих бюджетів було виділено понад 23 млн грн.
Восени 2018 року, одразу після створення бригади, відбулися перші великі навчальні збори. Тоді на полігоні біля Бахмута тероборонці кілька днів тренувалися вести бойові дії в межах міста, виявляти схованки, встановлювати блокпости. «Я був вражений цілеспрямованістю, патріотичністю та дисципліною своїх земляків. Більшість із них колись проходили строкову службу, але вже довгий час вони цивільні люди, — згадує капітан Анатолій Нагайцев, бахмутець, який відслужив рік у бойовій частині в складі сил АТО.
— Кілька днів ми провели дуже продуктивно, тому що навчання потрібне всім: і тим, хто давно не тримав зброю в руках, і тим, хто тільки-но повернувся зі служби. Завдання бійців територіальної оборони кардинально відрізнялися від того, що відбувалося на передовій. І з огляду на специфічність війни, яка триває на нашій території, бути напоготові мають усі боєздатні мешканці області». Анатолій був присутній і на зборах керівного складу бригади, де з офіцерами проводилися заняття щодо впровадження стандартів НАТО. «В армії справді все змінилось. Я, як кадровий офіцер, можу сказати, що після 2014 року ми вже зовсім інші. І те, що поруч досі точаться бойові дії, спонукає нас рухатися далі, вдосконалюватися, бути готовими будь-якої миті взяти зброю в руки та захищати власні міста», — вважає Нагайцев, який нині є резервістом першої черги.
У мирний час навіть у зоні проведення ООС штат окремого батальйону складається тільки з двох осіб — командира батальйону та начальника штабу. Але під час розгортання при оголошенні воєнного стану він збільшується до 500 осіб, які є зараз резервістами. Відповідно до чинного законодавства, такі утворення не воюють на лінії фронту, а здійснюють на своїх територіях охорону визначених окремим списком державних об’єктів та комунікацій. За потреби вони розгортають блокпости, відстежують та знешкоджують диверсійні групи, підтримують правопорядок разом з іншими структурами, а в разі захоплення противником організують рухи опору на території своїх населених пунктів.
На розбудову тероборони прифронтової Донеччини з 2018 року з обласного, районних та місцевих бюджетів було виділено понад 23 млн грн
Потрапити до складу батальйону тероборони можуть не лише ті, хто вже проходив строкову військову службу, а й цивільні люди, хоча їх візьмуть не на всі посади. Наприклад, підготувати людину до виконання обов’язків на посаді рядового стрільця під час так званих стрілецьких днів можна. А от потрапити на посаду водія вантажної техніки зможе тільки той, хто має відповідні посвідчення: права на здобуття цієї кваліфікації в батальйоні немає. Частина людей добровільно підписує контракт резервіста, який передбачає, що в разі оголошення мобілізації та воєнного стану вони одразу надходять до розпорядження батальйону тероборони. Здебільшого це ті, хто вже отримав бойовий досвід під час цієї війни, але не підписав контракт із військовою частиною, де раніше проходив службу. У випадку мобілізації людини до структур територіальної оборони до неї застосовують ті самі умови, що й до військових інших підрозділів — від оплати до збереження робочого місця та зарахування стажу.
Але основна частина бійців тероборони — це люди, приписані до конкретного військкомату. Після співбесіди з командиром батальйону їх зараховують до складу резерву батальйону тероборони як військовозобов’язаних. Звісно, потрапляють до нього не всі. За словами Едварда Решевського, командира окремого батальйону тероборони, до складу якого входять мешканці Костянтинівки, Торецька, Бахмута та сільських районів біля цих міст, під час особистого спілкування з тими, кого запрошують до територіальної оборони, він звертає увагу на багато чинників — від стану здоров’я до моральних якостей. На запитання, чи можливо, що в батальйоні зберуться такі, хто в разі загострення ситуації замість охорони міста несподівано опиниться «на будівництві в Росії», відповідає негативно: «Уже ні, таке неможливо. Усі зацікавлені в тому, щоб у нашому батальйоні були тільки ті, на кого можна покластися в складні часи. У кожній роті є кілька бійців з бойовим досвідом, вони мотивують та навчають інших. З усіх наших прифронтових міст зібрані справді надійні люди».
Якщо згадати події 2014 року в населених пунктах різних областей, стає зрозумілим, що тоді така структура була б не зайвою для швидкого реагування на захоплення державних будівель, знешкодження ворожих агентів або, наприклад, для координування розміщення та пересування різних армійських підрозділів, що на початку воєнних дій у населених пунктах Донеччини та Луганщини відбувалося хаотично. І, звісно, бажано, щоб не тільки провідний світовий, а й унікальний український досвід протидії російській гібридній агресії був максимально врахований під час організації бригад тероборони. Особливо в тому, що стосується чіткої організації та підпорядкування на місцях, розуміння меж діяльності, швидкості ухвалення рішень, евакуації, поводження з важливою документацією в разі загрози окупації цих територій.
Але стверджувати, що два роки слушна ідея створення таких підрозділів здобула досконалого втілення і що тероборона повністю готова до можливого загострення на фронті, ще зарано. Особливо це стосується територій, які межують з лінією фронту або містяться безпосередньо на ній, де в разі наступу ці бригади повинні почати діяти якомога швидше. Вочевидь, самих масштабних навчань, що їх із 2018 року проводять на Донеччині, зовсім недостатньо. Постає питання, як заохотити всіх, хто формально входить до складу тероборони, брати активну участь у різноманітних заходах військового вишколу, які організовують на місцях. Незрозуміло також, у якому стані потрапить до бійців техніка, офіційно призначена для потреб тероборони, але в мирний час є власністю різних підприємств. Чи готові психологічно бійці виконувати бойові накази в межах власного населеного пункту, якщо їм протистоятимуть земляки, підготовлені ворогом для диверсій? І взагалі як швидко 500 паперових справ на столі керівника штабу перетворяться на 500 бойових одиниць, якщо батальйон, по суті, існує лише в теорії?
Але скидається на те, що після успішного формування бригади про територіальну оборону все ж не забули. На якісних змінах, які відбуваються відповідно до Концепції удосконалення системи територіальної оборони України, наголошує заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос. Він є одним з активних лобістів нового законопроекту «Про територіальну оборону України», у якому можна було б знайти певні відповіді на поставлені запитання. Потребу вдосконалити систему він пояснює на своїй сторінці у Facebook так:
«Практична реалізація даного Закону забезпечить стале функціювання державних органів, економіки, інфраструктури та життєдіяльність населення у випадку виникнення воєнної загрози, у воєнний час та під час виникнення кризових або надзвичайних ситуацій. Надає можливість розгортання підрозділів у максимально стислі строки, формування оборонної свідомості у громадян, які залучаються для здійснення заходів з підготовки, ведення територіальної оборони в мирний час та особливий період, розвиток військово-патріотичного виховання. Надає можливість громадянам, громадам швидко, ефективно діяти та запобігати будь-яким кризовим ситуаціям (пожежі, паводки, техногенні, пандемії та інші ситуації)».
Згаданий законопроект, наприклад, передбачає можливість проходити строкову службу у військах територіальної оборони, що сприяло б реальному наповненню бригад, до яких за потреби додавалися б резервісти. Також у законопроекті вказано, що громадяни, які братимуть участь у теробороні, підписуватимуть обов’язкові контракти. Після проходження курсу підготовки вони матимуть право володіти нарізною вогнепальною зброєю і поза військовою частиною. Документ легалізує участь громадських об’єднань у територіальній обороні, встановлює процедуру їхнього асоціювання та їхню відповідальність. Передбачає створення єдиної системи й мережі підготовки членів тероборони за єдиними програмами та стандартами тощо. «Прийняття цього Закону вкрай важливе та має бути здійснено у найближчі місяці, щоб у бюджеті 2021 року вже були закладені кошти на розбудову системи територіальної оборони України», — наполягає Кривонос і наголошує на поступовому збільшенні кількості бійців територіальної оборони по всій країні. У червні законопроект обговорили в різних комітетах та комісіях, і є надія, що наступного року територіальна оборона спробує стати по-справжньому дієвою та наближеною до реальних потреб країни, у якій триває війна.
Джерело: Єлизавета Гончарова, Тиждень.UA
