У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
Після окупації та анексії РФ Кримського півострова і Севастополя ВМС ЗСУ опинилися у вкрай тяжкому становищі. Національний флот зазнав значних кадрових, матеріальних та психологічних втрат.
Командувач ВМС ЗСУ у 2014-2016 роках віцеадмірал Сергій Гайдук під час спілкування з кореспонденткою АрміяInform зауважив, що навесні 2014-го було розпочато активне відновлення й нарощування потенціалу ВМС України одночасно із залученням підрозділів до виконання бойових завдань в сухопутній та військово-морській операційних зонах, а також у районі проведення АТО на сході нашої держави.
«У 2014-му з форсуванням лиману на територію Бессарабії були заведені українські війська»
– Сергію Анатолійовичу, які нагальні завдання стояли перед командуванням ВМС ЗСУ після передислокації на материкову частину навесні 2014-го?
– Для флотських, як вам відомо, все почалося ще з Криму. Ми першими відчули, як кажуть, на своїй шкурі подих російської гібридної агресії. Нині про це нечасто говорять, але з квітня 2014-го морські піхотинці фактично взяли в кільце блокпостами Одеську та Миколаївську області. З цього почалася боротьба з російським планом «Новоросія», який передбачав створення так званих народних республік у приморських теренах України.
Це була відповідальна та небезпечна місія. Ситуацію розхитували зсередини. Пригадуєте снайперський обстріл блокпоста «Кошари»? В ніч на 8 червня 2014-го невідомі обстріляли одеський блокпост «Кошари», внаслідок чого поранено військовослужбовця. А обстріл іншого блокпоста під Одесою? Тоді, вночі 25 вересня 2014-го, здійснено постріл з ручного протитанкового гранатомета у напрямку блокпоста, де несли службу військовослужбовці ВМС. Снаряд потрапив у захисне укріплення блокпоста. Постраждалих серед особового складу, на щастя, не було.
Це був виклик і тиск. Але ми вже тоді розуміли – повторення Криму не буде!
Крім того, ми проводили заходи з протипідводно-диверсійної оборони країни в середній та ближній зонах морської акваторії, на підходах та в морських портах. Протипідводно-диверсійна оборона – це система заходів та дій, націлених на недопущення диверсійно-розвідувальних дій противника проти кораблів (суден), гідротехнічних споруд і берегових об’єктів флоту. Вона передбачає організацію своєчасного виявлення підводно-диверсійних сил і засобів ворога, оповіщення кораблів та частин про загрозу їхнього нападу, пошук та знищення підводно-диверсійних сил, створення загороджень для утруднення їхніх дій, ліквідація наслідків. Водночас кораблі й катери, літаки та вертольоти морської авіації з високою інтенсивністю виконували завдання на морі. Ми порахували – наплаванність кораблів становила майже пів року.
Потім – нові виклики – багатонаціональна Бессарабія зі спробою штучного створення «Бессарабської народної республіки». До речі, територіально вона нагадує Крим, адже з трьох сторін оточена водою: Чорне море, Дунай та Дністровський лиман. У різний спосіб, зокрема і з форсуванням лиману, на територію Бессарабії були заведені війська.
Окрім військових заходів, проведено величезну роботу з місцевою владою та громадою – це інформаційні акції, направлені на придушення ідеології «русского міра». У такий спосіб протидіяли інформаційно-психологічному впливу на військовослужбовців і цивільне населення.
«Російські спецпризначенці обстріляли морське водолазне судно «Почаїв»… Отвори від снайперських куль у ходовій рубці судна – тому підтвердження»
– А що було далі?
– Загроза з Придністров’я і наказ про посилення держкордону. Довелось згадати, що під час Другої світової Одеським оборонним районом командував морський офіцер – контрадмірал Гаврило Жуков. У 2014-му п’ять батальйонів територіальної оборони пройшли фактичний вишкіл у виконанні цього завдання, а далі їх заводили в район проведення АТО.
Наступним викликом став острів Зміїний і загроза висадки морського десанту на українське узбережжя. Для розв’язання цих завдань постійно тренували різнорідний комплект сил: від артилерійських стрільб по морських цілях та прикриття десантно-доступних ділянок до дій у виключній морській економічній зоні.
Пригадуєте збройне протистояння екіпажу морського водолазного судна «Почаїв» з озброєним російським контингентом з однієї з незаконно націоналізованої платформи «Чорноморнафтогазу»? Тоді російські спецпризначенці з бурових платформ «Чорноморнафтогазу» обстріляли «Почаїв», а бойовий корабель Чорноморського флоту РФ здійснював небезпечні та провокаційні маневри по курсу нашого судна. Отвори від снайперських куль у ходовій рубці судна – тому підтвердження.
– Відомо, що в короткі терміни відновлено й суттєво нарощено можливості морської піхоти та берегової артилерії. Вже з вересня 2014-го тактичні групи морської піхоти розпочали активну участь у проведенні АТО. Розкажіть докладніше про це.
– Підсилену ротну тактичну групу морпіхів готували до виконання завдань у районі проведення АТО задля недопущення створення так званих народних республік. Цей досвід вже у вересні 2014-го дозволив морпіхам стати фундаментом оборони Маріуполя і, як не прикро, ми отримали наших перших загиблих. Досі пам’ятаю цих героїв – підполковник Юра Загребельний та старший матрос Артем Корнєв, які загинули 29 жовтня 2014-го під час обстрілу зі 152-мм артилерії та РСЗВ «Град» смт Талаківка російськими збройними формуваннями. Чудові були хлопці, відчайдухи!
Ритм був шалений. Уже у 2015-му бригада морпіхів була на передовій. Водночас вдалося підсилити оборону морських портів Бердянськ та Маріуполь з нарощенням системи спостереження за морською та повітряною обстановками, зокрема і щодо боротьби з ворожими безпілотниками.
«Ми швидко забули, що після окупації Криму був невдалий російський проєкт «Новоросія», головною метою якого є ізоляція України від моря»
– Багато кажуть про значні ризики подальшої воєнної інтервенції РФ проти України саме з Азово-чорноморського регіону. Які ваші думки з цього приводу?
– Відповідь очевидна. Чи маємо ми «морське мислення» сучасних політиків? Відповідно й розуміння значення державної морської політики для просування національних інтересів і ліквідації викликів та загроз з морського напрямку.
З одного боку, системна політика РФ щодо Криму та Севастополя, яку розпочато фактично з отриманням незалежності України, та розуміння російської влади, що військовий флот, а в цьому випадку – це Чорноморський флот РФ, є інструментом реалізації зовнішньої політики. В указі президента РФ «Об утверждении Основ государственной политики РФ в области военно-морской деятельности на период до 2030 года» чітко окреслено:
а) підвищення оперативних та бойових спроможностей Чорноморського флоту за рахунок розвитку на території Кримського півострову міжвидового угруповання військ (сил);
б) створення та забезпечення функціонування єдиної державної системи висвітлення надводної та підводної обстановки.
З іншого боку, слабкість і системне небажання українських можновладців займатися державною морською політикою. Проблеми, які пов’язані з морською діяльністю, викликами та загрозами в цій сфері сприймаються як факт.
Так, цей факт – є предметом політичного та суспільного дискурсу, протистоянь та емоцій. А потім запізніла реакція та забуття до чергового факту. З’явився інший факт – на повторне коло. А де ж системність, передбачуваність, глибока аналітика, спрацювання на випередження?
Ми швидко забули, що після окупації Криму був невдалий, але не забутий, російський проєкт «Новоросія», головною метою якого є ізоляція України від моря. Логіка РФ дуже проста:
- не має Україна виходу до моря, значить, втрачає зміст сам факт існування національного флоту;
- не має Україна виходу до моря, значить, РФ зробила черговий крок до перетворення Чорного моря в «російське озеро»;
- не має Україна виходу до моря, значить, національне суднобудування та галузі, дотичні до нього, стають алогічними;
- не має Україна виходу до моря, значить, створено бар’єр на шляху до зовнішньоекономічної діяльності та інтеграції.
Втрата Україною виходу до моря – це національна трагедія з ціною можливого існування України як держави.
– На ваш погляд, наскільки вагомим був вклад ВМС ЗСУ в проведення АТО?
– Це бойовий досвід, а не полігон. І цим все сказано. Треба добре думати над тим, як цей досвід допоможе повернути втрачені території Донбасу та Криму…
