Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Сьогодні виповнюється шість років від дня катастрофи малазійського «Боїнга», який здійснював рейс MH17 і був збитий з російського ЗРК «Бук» над окупованими територіями Донбасу у 2014 році. У ній загинули всі 298 осіб, які перебували на борту літака. За останні роки зібрано факти, які вказують на ключову роль Росії в загибелі людей з 18 країн. Незважаючи на представлені в міжнародному суді докази у справі MH17, Росія продовжує заперечувати свою причетність до катастрофи і далі проводить дезінформаційні кампанії щодо цієї трагедії. Нагадаємо, що сьогодні відомо про катастрофу рейсу МН17.
Слідство не розглядає інші версії катастрофи, окрім цілеспрямованого удару по літаку із ЗРК «Бук»
Слідство виключило версію про нештатну ситуацію та теракт на борту літака. Навпаки, результати експертних досліджень підтвердили версію про те, що літак зазнав руйнівного впливу ззовні.
Міжнародні слідчі також спростували розповсюджуваний російською пропагандою міф про те, що авіалайнер було збито в повітрі військовим літаком. Цю версію перевірили, однак на підставі радіолокаційних даних, інформації від свідків та даних експертних досліджень визнали неможливою.
Більш детально про все це можна почитати у першій доповіді Об’єднаної слідчої групи, оприлюдненій восени 2016 року.
Boeing 777 збила ракета, випущена саме з російського ЗРК «Бук»
Згідно з висновками фахівців, що оприлюднені в другій детальній доповіді Об’єднаної слідчої групи (входять Австралія, Бельгія, Малайзія, Нідерланди та Україна), літак було збито ракетою із зенітно-ракетного комплексу «Бук», який доправили на територію Донбасу з Курська та який перебував на озброєнні 53-ї курської зенітної ракетної бригади ППО.
Завдяки фотографіям і відеозаписам, на яких зафіксовано рух колони російських військ, слідчим вдалося повністю відновити маршрут пересування «Бука» в Україну з території Курської області.
Головний фігурант справи про збитий Boeing MH17 – офіцер Головного розвідувального управління Російської Федерації Олег Іванніков
Дослідницька група Bellingcat та журналісти видання The Insider з’ясували, що в доставці на територію України ЗРК «Бук» брав участь Олег Володимирович Іванніков, офіцер Головного розвідувального управління РФ. Іванніков (також відомий як «Андрій Іванович» або «Оріон») раніше був міністром оборони невизнаної Південної Осетії після її захоплення Росією.
Згідно з перехопленими переговорами бойовиків, Іванніков на Донбасі керував оперативними військовими діями на місці. 14 липня 2014 року між Олегом Бугровим, який на той момент був так званим заступником міністра оборони «ЛНР», та «Андрієм Івановичем» з позивним «Оріон» відбулася телефонна розмова. Під час цієї розмови «Оріон», зокрема, каже: «Вже пару днів залишилося, у нас вже є Бук». 17 липня 2014-го «Бук» під номером 332, який належить 53-й зенітно-ракетній бригаді з Курська, перетнув український кордон і опинився на території, контрольованій бойовиками.
Найвпливовіші держави світу неодноразово закликали Москву визнати причетність до збиття рейсу МН17
Про довіру висновкам JIT влітку 2018 року від імені всіх 28 країн Євросоюзу заявила верховний представник ЄС із зовнішньої політики і безпеки Федеріка Могеріні, а також генсек НАТО Єнс Столтенберг та Держдепартамент США.
Тоді ж міністри закордонних справ країн-членів Великої сімки у спільній заяві визнали підсумки міжнародного розслідування щодо ролі Росії в катастрофі «красномовними, переконливими і вкрай тривожними». G7 закликала Росію негайно розпочати співпрацю з Австралією та Нідерландами щодо розслідування.
10 липня 2020 року стало відомо, що Нідерланди подадуть позов проти Росії до ЄСПЛ через її роль у збитті літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році.
16 липня 2020 року ЄС знову заявив про свою повну підтримку всіх зусиль щодо встановлення істини, забезпечення справедливості стосовно 298 жертв катастрофи і їх найближчих родичів, притягнення винних до відповідальності відповідно до Резолюції 2166 Ради Безпеки ООН.
