Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Історично так склалося, що кожна велика держава має у своїх збройних силах певні традиції та обряди. Це вже стійкі звичаї, що як і в мирний, так і у воєнний час передаються з покоління в покоління. І саме дотримання цих традицій є основою для підтримання високого рівня бойового духу серед військовиків та елементом їхнього морального виховання.
Якщо вірити американському генералові Вільяму Вестморленду, то соціальні опитування громадян США показують: після віри в себе, вони називають віру у своїх військових. АрміяInform пропонує докладніше ознайомитись із традиціями однієї з найпотужніших армій світу – американської.
Duty, Honor, Country
«Відповідальність, Честь, Батьківщина» – саме такий девіз мають військові академії у США, які готують майбутніх офіцерів. Варто юнаку переступити поріг військового закладу й одягнути форму, як він потрапляє в рамки жорсткої дисципліни, що для «новеньких» посилюється «виховними» заходами від старшокурсників. Так, першокурснику, або, як їх ще називають «плебею», на ділі показують зворотний бік згаданого девізу, тим самим готуючи його до служби.
Методи дресирування «плебеїв» різноманітні, але суть одна – морально та фізично пригнічувати «новачка» в мундирі. Раніше, на рубежі ХІХ–ХХ ст., військові академії вирізнялися особливою жорстокістю, яка нині, звісно, не така. Але, факт є фактом. Саме в той період у військову академію Вест-Пойнт вступив майбутній військовий лідер часів Другої світової – Дуглас Макартур. «Плебей» Макартур витерпів усі знущання старшокурсників над ним. А «знущань» на той час нараховувалося приблизно 100 – ошпарити голого в лазні, ганяти голим через увесь стрій старшокурсників, які обливають його крижаною водою, примушувати годинами стояти нерухомо, як статуя; стояти на колінах на розбитому склі. Його також били й принижували.
А тих, хто не витримував таких «випробовувань», по-звірячому лупцювали. У період, коли Макартур проходив службу, один із кадетів навіть помер від побоїв. Національний скандал, розслідування комісії Конгресу… А викликаний для надання показань Д. Макартур тримав язик за зубами, тим самим заслуживши повагу в особливих колах Вест-Пойнту.
У 1932 році начальник штабу армії США генерал Дуглас Макартур вітав кадетів традиційною промовою:
«Вест-Пойнт – душа армії, військовий кодекс, котрий ви уособлюєте, прийшов до нас ще з долицарських часів. Цей кодекс є випробовуванням для кожного, і так само він витримає випробування будь-якого етичного чи філософського кодексу».
Благодійний марш вусанів
Щороку в березні військовослужбовці Військово-повітряних сил США відрощують вуса, аби вшанувати пам’ять Робіна Олдса. Ця ідея виникла з ранньої традиції повітряних сил, згідно з якою військові Америки відпускали вуса на знак добродушного протесту проти правил носіння волосся на обличчі впродовж саме березня.
Відпускання вус – жест непокори догматичному керівництву – приписують асу Військово-повітряних сил США Робіну Олдсу, котрий відростив вощені вуса, що не відповідали правилам американських ВПС.
Перший постріл приймає на себе картуз
Коли в артилерійські війська Сполучених Штатів прибуває поповнення, то перед початком першого тренування зі стрільби з вогнепальної зброї солдат повинен віддати головний убір, аби його розстріляли.
Після цього новачки одягають його (або те, що лишилося від нього) і носять до кінця навчальних тренувань. Узвичаєно вважати, що завдяки такому способу «новенький» стає частиною команди.
Стрибаєш з парашутом? А вишневий пиріг ти взяти не забув?
Ще одна традиція ВПС США створена задля забави і стосується першого стрибка парашутистів. Для тих, хто збирається здійснити дебютний стрибок, готують цікавий сюрприз – у кишеню штанів (та, біля якої кріплять парашутні троси) кладуть вишневий пиріг.
Коли молодий боєць стрибає і приземляється, то розчавлений пиріг на його штанах набуває кольору дитячої несподіванки. Для тих солдатів, котрі не чули про цю традицію, це справді стає великою несподіванкою.
Гострий смак традиційного пуншу
У США на будь-якій вечірці традиційним напоєм є пунш. Він буває як алкогольним, так і безалкогольним. Але, військові – справжні «міцні горішки» – додають до цього напою дещо своє. Під час різних неофіційних заходів кожен підмішує у пунш секретний інгредієнт: хтось – сіль, хтось – гострі спеції та соуси, хтось – міцну каву. Після отриманого напою з новим смаком його розпивають, не з посуду, а по черзі з величезної миски.
Кров’яна голка
Раніше в пілотів американської авіації була дещо жорстока традиція. Після першого польоту, під час вручення заслуженої медалі, її кріпили до сорочки так, щоб голка пробивала груди. Кожен член команди, на знак привітання льотчика, мав підійти до нього і поплескати прямо по медалі. Отже, знову і знову пробиваючи голкою шкіру героя дня. Винуватець свята повинен був мужньо все витерпіти. Нині таку традицію виконують за бажанням. Але багато хто погоджується, адже моментально виростає в очах команди.
Телефонуєш Санті? Чи, може, у повітряно-космічну оборону?
У 1955 році в газеті «Колорадо-Спрінгс» було повідомлення, в якому розмістили телефонний номер Санта Клауса, якому діти могли зателефонувати, аби дізнатися, де він наразі перебуває.
Але, одну цифру в телефоні вказали неправильно, і дітки, котрі дзвонили, потрапляли… на лінію Континентального командування повітряно-космічної оборони США (CONAD).
Полковник Гаррі Шоуп, який тієї ночі виконував свої обов’язки, попросив усіх співробітників вказувати діткам на «поточне місцезнаходження» Санти. Через це пана Шоупа почали називати «полковник Санта».
Згодом, у 1958 році, CONAD змінило назву на NORAD (Північне командування повітряно-космічної оборони США). Але традиція передавати інформацію про поточне місцезнаходження Санта Клауса збереглась. Навіть нині, щороку за тиждень до Нового року, команда відповідає на всі дзвінки діток, а також на надіслані електронні листи.
Військові весілля
Існує ще одна традиція, про яку неможливо не згадати. Це військові весілля. Коли військовослужбовець американської армії одружується, то він обов’язково одягає парадну форму. Всі його бойові товариші, запрошені на свято, також відповідно вдягаються. А коли весільна пара виходить з церкви, то товариші з команди простягають мечі так, щоб створити арку, крізь яку мають пройти молодята. Це служить символом переходу цивільної дружини до великої військової родини, яка відтепер забов’язана її оберігати.
Ольга Вікарчук
