Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Сьогодні в Україні відзначають День родини. Напередодні цього свята кореспонденту АрміяInform вдалось поспілкуватися з сім’єю, в якій усі чоловіки захищають Україну від ворога. Наша розповідь про офіцерську династію Герасимчуків.
Голова родини Сергій Володимирович — начальник відділу зберігання Центральної автомобільної бази зберігання та ремонту, дислокованій на Хмельниччині. Досвідчений фахівець. Через його руки пройшли сотні зразків відновленої військової техніки.
Особливо важко офіцеру було на початковому етапі війни, коли новостворені батальйони потребували автомобільної техніки. Військові ремонтники готували її до передачі вдень і вночі. В кожне відновлене авто вкладав частку своєї душі й Сергій Володимирович. Також у складі ремонтних бригад він неодноразово був у відрядженні на Сході України.
Тоді серце досвідченого офіцера розривало на частини. Попри надважливі завдання на службі, ще й переживання за старшого сина Олексія, десантника. Молодий офіцер, випускник Національної академії сухопутних військ, з перших днів війни у складі житомирських відчайдухів перебував на Донбасі.
Олексій змалку захоплювався спортом, як і всі хлопчаки мріяв стати вправним футболістом, був одним з найперспективніших вихованців ДЮСШ. Але виховання в сім’ї військового вплинуло на вибір стезі. Після закінчення школи він вступив на факультет ВДВ. За рік до війни молодий офіцер потрапив до окремого аеромобільного батальйону…
…Літо 2014-го — перше літо війни. Бої за гору Карачун, визволення Слов’янська, Краматорська, Красного Лиману й багатьох інших українських населених пунктів. Взвод Олексія в липні та серпні у складі бригади пройшов усі 470 км знаменитого рейду, з них 170 км — з постійними боями в тилах ворога.
— Притупилися всі почуття, основним було вижити самому та зберегти життя товаришів, — неохоче пригадує ті події Олексій.
У січні 2015-го офіцер брав участь у штурмі шахти «Бутівка», звідки ворог дошкуляв «кіборгам» Донецького аеропорту та обстрілював захисників Авдіївки. Три місяці потому обороняв легендарну шахту-цитадель, а згодом його підрозділ надавав вогневу підтримку захисникам ДАПу на іншій ділянці.
Наразі капітан Олексій Герасимчук проходить службу у навчальному центрі ДШВ, передає бойовий досвід курсантам і ретельно навчає їх бойового мистецтва. Одружився, вже має маленького синочка. Попри молодий вік, це вже сформований, цілеспрямований та досвідчений офіцер.
Шляхом батька та старшого брата пішов і молодший з Герасимчуків — Андрій. Він міг стати айтішником чи юристом, бали набрані на ЗНО забезпечували вступ до багатьох вишів. Але приклад найрідніших людей зробив свою справу. Він вступив до Військової академії міста Одеса. Цього року наймолодший з династії Герасимчуків отримав лейтенантські погони, а з ними і призначення до однієї з частин у Коломиї. У Андрія поки немає бойового досвіду, але є величезне бажання продовжувати родинну справу, розпочату батьком і гідно підтриману старшим братом.
Щасти тобі, лейтенанте!
Фото автора
