Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Гора Лопата в Національному природному парку Сколівські Бескиди на Львівщині відома серед українців не лише як туристичний маршрут. Саме на цій висоті 6 липня 1944 року розпочалося одне з найзапекліших протистоянь між загонами УПА та німецькими й угорськими окупантами. Нині в пам’ять про ці події на горі височіє хрест, присвячений бійцям Української повстанської армії.
Запеклі бої тривали десять днів – з 6 до 16 липня, і включали в себе кілька зіткнень: власне на горі Лопата, поблизу міста Сколе та в Чорному Лісі.
На початку липня перед загоном упівців, який очолював Василь Андрусяк на псевдо «Різун», стояло завдання забезпечити оборону мирного населення від червоних «партизанів», які під командуванням майора НКВС з квітня 1944 року почали масштабний терор проти жителів навколишніх сіл – грабували майно, палили хати, розстрілювали священників, вбивали селян. Під час рейду через села Грабівка, Ценява, Лоп’яна, Кальну, Брязу (Козаківку), Кам’янку повстанці зіткнулися з німецькими підрозділами. У перших боях упівці роззброїли німецький підрозділ із трьома вантажівками.
8 липня вранці почалася атака німецьких військ на позиції УПА поблизу містечка Долина з використанням артилерії і мінометів. Тоді ж почалася атака угорців поблизу Сколе. Через чисельну перевагу й кращу оснащеність німецьких та угорських військ, частини УПА змушено відступили на заздалегідь підготовлені позиції на горі Лопата. Упівці зайняли вигідні позиції на вершині й цілий день витримували атаки німців, які сподівалися легкої перемоги. Німці потрапили тут одразу під дуже щільний вогонь повстанських сотень. Після перегрупування сил німці спробували наступати вдруге. Повстанці близько підпустили противника, а потім з середини гори вдарили з усіх видів зброї. По кількох годинах безуспішного наступу німецькі частини з великими втратами відступили.
Коли з’ясувалося, що німці кинули проти повстанців кілька потужних підрозділів, командування повстанськими силами вирішило «уникати затяжних боїв, бити ворога із засідки, переривати постачання та зв’язки, плановим маневруванням після удару дезорієнтувати у власному положенні».
12 липня з Долини прибув новий німецький підрозділ. Його дії звелися до обстрілу із гармат залишеного повстанцями табору і покинутого шпиталю. 14 липня два німецьких загони відступили на Болехів, а 16 липня 3-я дивізія відступила до Долини. Цими днями на німців, що йшли маршем, повстанці влаштували ще одну засідку. Внаслідок боїв німці відступили та вкотре не добилися жодних позитивних результатів у боротьбі з УПА.
Безсилля підрозділів вермахту було очевидним. Чергова спроба знищити українських вояків провалилась. Упівці опанували терен близько 1000 кв. км. Щодо втрат з обох сторін точних даних немає. За деякими джерелами, втрати німців у боях проти УПА 6–16 липня 1944 року становили загалом понад 450 солдатів і офіцерів, з боку повстанців полягло до трьох десятків вояків.
