Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
– Карантин продемонстрував, яка залізобетонна стабільність є в армії на відміну від інших місць працевлаштування, – так вважає кандидат для проходження служби за контрактом із Харківщини Олександр Кириченко.
32-річний уродженець Вовчанського району завершує оформлювати документи, необхідні для поновлення на службі за контрактом.
– Я пішов до війська у 2015-му за 5-ю хвилею мобілізації, – каже солдат запасу Кириченко. – Спочатку потрапив до 92-ї бригади, потім служив у двох інших бойових частинах. Наприкінці минулого року звільнився з окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. Гадав, що посвідчення водія допоможе жити багато і щасливо. Та, помінявши кілька місць роботи в останні пів року й посидівши на «мілині» безгрошів’я, вирішив повернутися до бойових побратимів. Лише кілька днів залишилося до зустрічі з ними.
Також Олександр хоче, щоб його маленька донечка Оленка пишалася батьком, який захищатиме український народ та її зокрема від ворогів.
Іншому кандидатові в контрактники 51-річному Сергію Задорожньому вистачило лише три дні після звільнення, аби зрозуміти власну помилку.
–У травні за сімейними обставинами довелося демобілізуватися, – розповідає молодший сержант запасу Задорожній. – Проте для розв’язання будь-якої проблеми завжди є альтернативні варіанти. Я ж цього не врахував. Маю вищу освіту і прослужив кілька років у танковій бригаді. В армії все просто, чітко та ясно, а за військовим парканом у взаємовідносинах між роботодавцем та працівником – «вінегрет».
За словами офіцера Харківського обласного військкомату майора Андрія Котенка, через карантин у квітні вони призивали тільки тих, хто звільнився менше ніж 5 років тому й не потребував перепідготовки в навчальних центрах.
– Із травня і до середини червня, відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу, ми оформлювали приписи і на осіб без армійського досвіду, але лише в низку бойових частин. За крайні півтора місяця до війська пішло 250 хлопців та дівчат. Примітно, що це переважно молодь віком 25–30 років. Для порівняння, на початку року до харківських військкоматів приходили здебільшого 35–40-річні, – уточнив майор Андрій Котенко.
Всього ж з початку року понад 800 мешканців Харківщини направлено для проходження служби за контрактом у ЗСУ.
– В умовах карантину ми перейшли, так би мовити, в інтернет-простір, – говорить військовий комісар Харківського облвійськкомату полковник Юрій Калгушкін. – Зокрема, розмістили в соцмережах безліч інформації про переваги армійської служби. Також зробили тисячі телефонних дзвінків потенційним контрактникам. Працювали і над приписною кампанією та призовом «Весна-2020». Ці старання дали позитивні результати, і така кількість контрактників – цьому підтвердження.
За словами командування Харківського ОВК, найбільше харків’янам до вподоби професії танкіста, піхотинця, військового водія та бойового медика.
