На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
За роки російсько-української війни вже багато змін відбулося в забезпеченні та озброєнні війська й, головне, у ставленні суспільства до власної армії. Аспекти ж військових традицій, зовнішнього вигляду, символіки й нагород – тобто ідеологічної основи – деякий період з початком російської агресії залишалися незмінними. Наскільки далеко наше військо «утекло» від радянської спадщини та яким є його сучасне обличчя кореспонденту АрміяInform розповів Ігор Непота — начальник відділу розробки та впровадження військової символіки Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.
Почесне найменування присвоєно понад 20 військовим частинам
Ігорю Валерійовичу, розкажіть, будь ласка, які основні елементи військової символіки створюють нині образ української армії?
Так історично склалося, що буквально кілька років тому Збройні Сили незалежної України мали багато спільних елементів військової символіки з Російською Федерацією. Якщо порівняємо, наприклад, базові бойові прапори ЗС України та РФ, то зможемо знайти багато спільних рис. З 2017 року наше військо отримало нові однострій та символіку, які віддзеркалюють власні мілітарні традиції. Це і знаки розрізнення військових звань, знаки на кашкеті, беретні знаки й кокарди, емблеми приналежності до родів і видів військ, нарукавні та нагрудні знаки, нагороди та багато іншого. Особливу увагу варто звернути на геральдичні комплекси для військових частин, що мають почесні найменування. Нині такий комплекс складається з великого, середнього та малого гербів військової частини, почесного прапора, нарукавного знака, катильйону та пам’ятної монети (коїну). Всі ці елементи й формують образ нашого війська.
Ви згадали про бойовий прапор. У чому полягає його відмінність від почесного прапора, який вже почали вручати багатьом бригадам?
Бойовий Прапор після сформування військової частини вручається їй від імені Президента України представником, призначеним Міністром оборони України. Він закріплюється за військовою частиною на весь час незалежно від зміни її найменування й номера. А почесний стяг є колективною відзнакою військової частини за видатні заслуги під час захисту незалежності України у ході ведення бойових дій. І почесний прапор є одним з головних елементів брендування нашого війська. Зовнішній вигляд Почесного прапора військової частини залежить від її почесної назви й урахування територіальних особливостей та історичної мілітарної традиції.
Скільки бригад уже мають власні почесні звання й почесні прапори?
Наразі указом Президента України почесне найменування присвоєно понад 20 військовим частинам. Процес розроблення почесних прапорів є доволі клопітким, а основне зусилля наразі спрямоване на створення сучасних нарукавних знаків для військових частин ЗСУ. Тож почесні прапори нині мають лише кілька бригад. Це 24-та окрема механізована бригада імені Короля Данила, 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців, 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр», 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького, 19-та окрема ракетна бригада «Свята Варвара» й інші.
Розкажіть на прикладі якоїсь бригади про роботу над розробленням почесного прапора. Що це за процес? Скільки часу він займає?
Це дуже клопіткий процес, бо почесний прапор розробляють згідно з вимогами вексилології: враховуючи особливості тієї чи іншої військової частини, її історію, традиції, пов’язані з почесним найменуванням. Усе це слід об’єднати в єдину композицію й виконати в єдиному художньому та технічному стилі.
Найдовшим і найважчим був процес створення почесного прапора 93-ї бригади «Холодний Яр». Разом з деякими небайдужими науковцями, істориками та експертами ми працювали понад 8 місяців. Було дуже важко придумати, як зобразити ту історичну місцевість.
Довідково. Холодний Яр — історична місцевість в Україні, розташована на півдні Черкаської та півночі Кіровоградської областей. Холодний Яр — один з найвідоміших символів української воїнської звитяги, причому впродовж тривалого часу. Зокрема під час Другої світової війни у Дніпропетровську (нині — Дніпро) діяло з’єднання Української повстанської армії (УПА) під назвою «Холодний Яр», яке входило у Південний краєвий провід ОУН з центром в Дніпропетровську. Найактивніше підпілля ОУН у ті часи діяло в Дніпропетровську, Кривому Розі, Нікополі, Дніпродзержинську (нині — Кам’янське), Новомосковському районі, але тією чи іншою мірою мережа була скрізь по області.
Візьмімо приклад 59-ї бригади. Мабуть, чули, нещодавно їй присвоєно почесне найменування імені Якова Гандзюка. Мало хто знає, хто він такий, у чому його визначна роль і чому зроблена прив’язка саме до цієї персони… Яків був звичайним царським офіцером. З початком Першої світової опинився на фронті на чолі Самарського полку. Його побратими згадують, що досить часто Яків Григорович рушав в атаку попереду війська, підбадьорюючи особистим прикладом молодих недосвідчених солдатів. У 1917-му Яків Гандзюк, маючи 8 поранень, цілу низку нагород, стає генерал-майором.
Саме тоді розпадається багатомільйонна російська армія, й серед загального хаосу починають визрівати перші національні військові формування, започатковані національно-свідомими солдатами й офіцерами. Серед них був генерал Павло Скоропадський. Коли наприкінці 1917-го Скоропадський змушено подав у відставку з посади командувача Першим українським корпусом, на його місце призначили Якова Гандзюка. Ситуація, що склалася тоді в Україні, була вкрай драматичною. Двома колонами — із заходу та північного сходу — на Київ насувалася з червоної Росії більшовицька лавина, підтримувана всередині місцевими комуністами-колабораціоністами. Та під командуванням Гандзюка частини І Корпусу затримували більшовицький наступ на Київ з півдня. Попри це тогочасне нове керівництво держави (прем’єр В. Голубович, військовий міністр О. Жуковський) фактично кинуло українське військо напризволяще. Гандзюка та його воїнів узято в полон, доправлено до більшовицького командувача Муравйова, який запропонував їм перейти на свій бік і, звісно, отримав категоричну відмову. За це Гандзюка розстріляли.
Перед обличчям смерті він залишився непереможеним, не зрадивши ні присяги Україні, ні честі своєї та совісті. Як і належить справжньому українському патріотові. Саме тому вирішено зробити прив’язку до цієї особистості, зобразити це у вигляді генеральського шеврона отаманів тогочасної Української армії.
Довідково. «…Бранців привезли безпосередньо до резиденції «главковерха» Михайла Муравйова. Колишній царський підполковник запропонував генералам та полковнику перейти на бік більшовиків, але всі троє рішуче відмовились. «Ви помилилися, бо ми українці, — сказав генерал Гандзюк. — І нам зрозумілі причини, що змусили вас воювати з нами». Розлючений стійкістю українських командирів Муравйов наказав їх розстріляти. Матроси забрали в генералів особисті речі й доставили до будівлі колишнього Олексіївського військового інженерного училища (нині — військовий ліцей імені Івана Богуна) на Печерську — одного з численних місць більшовицьких розстрілів. Після команди вийти з вагона генерал Гандзюк звернувся до своїх товаришів: «Благати про пощаду цих мерзотників принизливо для нас. Єдине побажання всім нам — помремо героями!» Генерал попрощався з кожним, розцілувався: «Як командувач українського корпусу виходжу на розстріл першим!» (з матеріалу Олега Шевченка про останній день генералів УНР).
Нові парадні погони «від Скоропадського» — як скоро побачимо?
Розкажіть про нові зірки на погонах? Мало хто з військових знає, чому у 2017-му їх змінили саме на ромбоподібні?
З початком російської агресії в умовах жорсткої інформаційної війни особливо гостро постало питання відродження національних мілітарних традицій як одного з чинників, що сприятиме нашій перемозі. У добу української революції наші вояки часто використовували на своїх знаках розрізнення зірки російської імператорської та австро-угорської армій, у лавах яких служили під час Першої світової. Але в часи Української Держави гетьмана Павла Скоропадського запроваджено власні самобутні зірки, що мали ромбоподібну форму. Тоді ж запровадили й оригінальний знак на головних уборах військовиків Сердюцької дивізії — «Сердюцька зоря». Нові зірки нашого війська є традиційними для української мілітарної традиції, бо створенні на основі гетьманських зірки та зорі.
Інколи військові не хочуть зайве демонструвати своє прізвище в громадському транспорті чи інших публічних місцях. Звідки в нашому однострої з’явилась ідея нашивки з прізвищем?
Використання табличок і нагрудних знаків з прізвищем військовослужбовців є загальноприйнятою нормою в багатьох країнах світу. Наші військові не злочинці й не окупанти, вони герої, які захищають народ від агресії на власній землі, тож ми не бачимо будь-яких вагомих причин, чому б українські вояки мали б соромитися чи приховувати власні прізвища.
Які нові елементи однострою планується ввести найближчим часом?
Однією з нагальних проблем ЗС України, що склалась через різні чинники, залишається відсутність парадної та парадно-вихідної форми одягу військовослужбовців як такої. Якщо у ВМС з літньою формою одягу це ще якось вирішується завдяки білому кітелю з коміром стійкою, то використання з нею муфт на погони від повсякденної форми одягу фактично нівелює її існування. В інших видах і родах військ питання стоїть ще критичніше. Парадна й парадно-вихідна форма одягу вирізняється від повсякденної лише кольором сорочки, а за умови, що повсякденна сорочка має дуже світлий відтінок — не відрізняється майже нічим.
Одним зі шляхів розв’язання питання в короткий час і без значних фінансових затрат може стати введення парадних погонів до наявної парадної та парадно-вихідної форми одягу. Як парадні погони для офіцерів Збройних Сил України фахівці ГУРСМЗ запропонували прямокутні погони із заокругленим верхнім краєм, на яких стилізовано під історичні зразки має бути вишите плетіння погона для вищого, старшого й молодшого офіцерського складу. В них простежується спадковість тих елементів знаків розрізнення, що були введені за часів гетьмана Павла Скоропадського.
Триває робота над Концепцією розвитку нагородної системи
Нинішню нагородну систему України створювали в умовах мирного часу. На якому етапі розроблення нової нагородної системи в ЗСУ?
З початком активних бойових дій на Сході країни питання модернізації нагородної системи стало нагальним. Ми спільно з ініціативною групою розробили Концепцію розвитку нагородної системи. В ній закладені основні напрямки, хто має право нагороджувати та за що. Сама ж ця система — величезний пласт роботи, що триває досі. Проте вже маємо певні зміни: першою з нової системи запроваджено медаль «За поранення».
Також попередньо вирішено, що нагороди будуть на рівні Міністра оборони, Головнокомандувача ЗСУ, Начальника Генерального штабу, Командувачів окремих видів (сил), а також окремі іменні відзнаки військових частин. Відзнаки військових частин командири вже використовують і дуже активно, проте офіційно вони не затверджені.
Чому так довго ухвалюють нову нагородну систему, адже вже шість років триває війна, а ми й досі користуємось ще тією «мирною»?
Так склалося, що нині немає реальних представників від МОУ в Комісії з нагород і геральдики Офісу Президента. Також ще однією важливою проблемою є відсутність в Україні законодавства з питань геральдики. Наприклад, у Молдові є закон про геральдику, але вони нещодавно вийшли на нас, прочитали наші методичні рекомендації й використовують їх як підручник. Маємо гарну базу, але немає керівних документів. Адже методичні рекомендації — це не наказ, це всього лиш рекомендації.
У розвитку військової символіки нині особисто бере участь Головнокомандувач, Міністр оборони, заступник Міністра оборони. Потрібно розуміти, що геральдика — це як математика. Також дуже точна наука. Крок уліво, крок управо — і маємо вже зовсім інший вигляд і зовсім інше значення. Все має бути чітко зображено, однозначно тлумачитись. Символіка складається з багатьох допоміжних наук. Це тривалий процес…
На Google Play відносно недавно з’явився новий мобільний додаток «Довідник однострою Збройних Сил України», призначений для інформування про зміни в однострої української армії. Що Вам про це відомо? Хто розробник?
Мобільний додаток «Довідник однострою Збройних Сил України» створив в ініціативному порядку небайдужий громадянин Юрій Кучеренко з метою інформування про зміни в однострої української армії. Додаток створений на основі наказу № 606 від 20.11.2017 року «Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовців та ліцеїстів військових ліцеїв» і містить витяги зазначеного наказу.
Крім того, є також додаток «Джура», автор ідеї та дизайну якої Лук’ян Турецький, солдат 5-ї хвилі мобілізації, графічний дизайнер зі Львова. Разом з тим Управління інформаційних технологій ЗСУ також розробляє додаток, що має в доступній формі інформувати військовослужбовців про порядок носіння військової форми одягу й символіки ЗСУ.
Наш відділ планує розмістити на сайті Міноборони розділ уніформістики, де буде інформація і з геральдики, емблематики та вексилології. Амбіції великі, та шестеро людей замало для такої роботи. Нині пріоритетним завданням для нас є розроблення й забезпечення всіх військових частин нарукавними знаками.
Чи відомий досвід іноземних колег, як вони працюють над створенням предметів однострою та знаків розрізнення?
Одним з яскравих прикладів є Інститут геральдики армії США. Це потужна організація з 61 особи. Інститут опрацьовує нагороди навіть для Конгресу. Ніхто в США не має права використовувати військову символіку без погодження з Інститутом геральдики. За це передбачені жорсткі штрафи. Під час знімання одного з кінофільмів американських акторів затримала поліція за те, що вони використовували зразки чинної військової форми.
Узагалі розроблення військової символіки та однострою — питання актуальне для будь-якої держави. Тож у багатьох країнах створені цілі інститути, департаменти чи управління геральдики, які розробляють однострої, прапори, емблеми, знаки, нагороди й інші суміжні елементи. В Україні ж цим питанням займається лише один відділ. Але сподіваюся, що в майбутньому, враховуючи значення цього питання, структуру дещо розширять. До того ж слід враховувати й історію кожної держави: чим вона довша, тим кропіткішим і ресурсоємнішим є процес. Уся історія державності України є саме такою — складною, тісно пов’язаною з утворенням і розвитком війська, часом суперечливою, проте завжди спрямованою на здобуття незалежності та свободи. Саме тому нове обличчя ЗСУ створюється з найкращих, найгероїчніших сторінок української історії.
