Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Уранці 28 червня 1996 року українці дізналися, що з цього дня їм належить жити за новим Основним Законом. Цій події передувала довготривала, виснажлива, інколи сповнена драматизму робота. АрміяInform розповість, яким запам’ятався той день депутатам, що брали участь в ухваленні Конституції України.
Тарас Стецьків, народний депутат України пʼяти скликань:
«Леонід Кучма, сам того не відаючи, змусив парламент у червні 1996 року приступити до розгляду Конституції й ухвалити її після майже доби обговорення. Комуністи мали більшість голосів, вони не хотіли голосувати за принципові речі — за закріплення державного суверенітету, за герб і прапор, за українську мову як єдину державну, за приватну власність в Україні. Практично всі ми відчували величезну відповідальність за те, що ухвалюємо основний закон держави. На мою думку, Конституція вийшла цілісним і достатньо збалансованим документом».
Олександр Мороз, у 1996 році – Голова Верховної Ради України:
«Коли голосували за статті Конституції в сесійній залі, довелося зруйнувати зв’язок Адміністрації президента з віцепрем’єром «з питань Конституції» Олександром Ємцем. Він сидів у ложі уряду й диригував голосуванням, одержуючи звідтіля вказівки. Я попросив Олександра Ткаченка (заступник Олександра Мороза. – Прим. авт.) зробити так, щоб телефон випадково «зламався». Як він це зробив, не знаю. Тож коли потрібно було визначатися щодо голосування, Ємець біг у приймальню за вказівкою, а коли повертався, то стаття була вже проголосована.
Зрештою він погодився, що треба працювати над завершенням Конституції. Та ніч була дуже виснажливою. До речі, вже вранці тодішній голова Держтелерадіо чомусь не вмикав трансляцію засідання Ради. Йому підказали, що в Конституції його посада погоджується з парламентом. І трансляція пішла…»
Віктор Мусіяка, у 1996-му – народний депутат, постійний представник Президента України у Верховній Раді:
«Разом з Михайлом Сиротою ми практично щодня зустрічалися з президентом, обговорювали статті проєкту Конституції, підготовлені Тимчасовою комісією. Власне, Леонід Кучма разом з Тимчасовою комісією й опрацьовував проєкт майбутньої Конституції. Наші розмови з президентом були важкими, оскільки його «накачували» зацікавлені особи з оточення – проти всього, що пропонувала депутатська комісія. Але часто наші з Сиротою аргументи схиляли Кучму до сприйняття змісту відповідних статей проєкту, пропонованого комісією.
Про Бога та сумління в Конституції
Коли почали голосувати преамбулу Конституції, там були такі слова: «Усвідомлюючи відповідальність перед Богом». Щоб затвердити преамбулу, треба було набрати 300 голосів. «Лівих» депутатів (комуністів, селян і соціалістів) було до 180. І от не хочуть вони голосувати за таку преамбулу і все – вони ж атеїсти, «безбожники».
Тривали довгі обговорення. Врешті-решт Олександр Мороз запропонував: «Давайте так: хто вірить у Бога – усвідомлює свою відповідальність перед Богом. Хто не вірить у Бога – вписуємо через кому: «перед власною совістю».
І знаєте – проголосували…
Про те, як ухвалювали символіку України
Десь з 4-ї до 7-ї ранку ми не могли розв’язати питання щодо Криму і символіки України. «Ліві» ніяк не хотіли жовто-блакитний стяг. Мовляв: «Це бандерівці, петлюрівці той стяг привезли! Хоча б десь має бути щось червоне – хоч рисочка якась!» Голосуємо-голосуємо – то 290 набираємо, то 297, то 295. А це вже сьома ранку. Стан ніякий. Я підійшов до Мороза і попросив надати слово. Він теж уже весь чорний сидів у президії. Я був практично «на автопілоті». Виступ був спонтанний, без будь-яких політичних аргументів: «Подивіться на табло – 7 ранку. Мені – 50. Прошу всіх, хто мене поважає – проголосуйте!» Горло стисло. Я вийшов із зали. За хвилину-другу почув вибух аплодисментів. Значить є 300 голосів «за».
Іван Заєць, у 1996 році – народний депутат Верховної Ради з фракції «Народного Руху України», член Конституційної комісії та Тимчасової спеціальної комісії з опрацювання проєкту Конституції:
«При написанні й ухваленні Конституції комуністи та соціалісти орієнтувалися на ідеологічні концепції і практики радянського періоду. Вони розглядали конституційний процес як технологію для реваншу, який ще включав мрії про відновлення російської імперії. Тому всіляко затягували конституційний процес.
На противагу їм, демократичні сили виступали за якнайскоріше ухвалення Конституції. Нову Конституцію вони розглядали як надзвичайної ваги установчий документ відновленої української державності».
Підготував Сергій Зятьєв
