Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
21-річна красуня Даша Каліберда, курсантка Житомирського військового інституту імені Сергія Корольова, нещодавно стала президентською стипендіаткою. Дівчина вже здобула диплом бакалавра й невдовзі перейде на п’ятий курс, а за рік отримає омріяне офіцерське звання — лейтенант. Яким був шлях цієї дівчини-розумниці до лав захисників України?
Дар’я родом із Херсона. На диво, вона не те, що не є представницею військової династії — взагалі в її родині не служив ніхто. Дівчина з простої робітничої сім’ї: її батько, доки через виробничу травму не став інвалідом, працював на залізниці, мати — кравчиня. Військовою вона у своїй сім’ї буде першою. І, певно, не останньою, адже обранець дівчини, з яким вона планує після випуску стати на весільний рушник, також військовослужбовець, її одногрупник. Можливо, саме з цих двох молодих людей, які обрали шлях захисників України, і розпочнеться колись офіцерська династія!
У Херсоні Даша навчалася спочатку у звичайній школі, а у старших класах перейшла до ліцею з поглибленим вивченням математики. Тож не дивно, що згодом дівчина обрала технічний виш — з точними науками в неї точно все склалося.
Даша — дівчина спортивна. І хоча саме спортом вона в дитинстві не займалася, її струнка статура й гнучкість мають своє пояснення: з десяти шкільних років дев’ять Даша займалася народними танцями. Зі своїм танцювальним колективом «Едельвейс» вона об’їхала мало не всю Україну, виступала навіть у Туреччині.
Її життєва позиція з приводу необхідності захисту рідної країни сформувалася ще в чотирнадцятому році. Коли розпочалась збройна агресія Росії проти України, дівчина була ще дев’ятикласницею. Серед друзів батьків були чоловіки, які пройшли горнило війни й поверталися з району проведення АТО, розповідали про службу та бої. Тому, слухаючи розмови однокласників про те, що від армії треба «косити», вона щиро обурювалася, адже була впевнена: захист країни — це обов’язок кожного нормального чоловіка. «Якщо це не зроблять вони, це робитиму я!» — ще не уявляючи себе у війську та не мріючи, як дехто, про службу з дитинства, твердо вирішила дівчинка.
Необхідність вибору життєвого шляху та вибір на користь армії прийшли дещо пізніше, коли у старших класах Дар’я замислилася над своїм дорослим життям і треба було обирати, куди вступати.
— У ліцеї нам пропонували різноманітні тести, зокрема психологічні, — згадує старший солдат Каліберда, — і серед професій, які підходили мені за результатами тестувань, була й професія військового. Тоді я вперше уявила себе в однострої й… Я насправді побачила себе військовою, тож жереб було кинуто!
Вступивши до Житомирського військового інституту імені Сергія Корольова, вже з першої сесії курсант Дар’я Каліберда стала відмінницею. А нещодавно, після чотирьох років успішного навчання, курсанту призначено академічну стипендію Президента України.
Обраною військовою спеціальністю Дар’я задоволена — не шкодувала про це жодного дня. Під час двох двотижневих ремонтно-експлуатаційних практик у військах вона із задоволенням пересвідчилася в тому, що теорія, якої навчають її у військовому інституті, та реалії армійської служби не розбігаються. Тож тут не буде такого, як в анекдоті: «Забудьте все, чого вас навчали у виші». А це багато значить, тож Даша й надалі наполегливо гризтиме граніт науки, здобуваючи освітній рівень магістра. Професія та спеціальність їй подобаються, служба — також, тож сьогодні перед президентською стипендіаткою відкриті всі двері, і вона піде через них у своє подальше офіцерське життя, захищаючи рідну країну.
