У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
«Материнське серце» – найчисельніша волонтерська організація в Обухівському районі Київської області. Ще з Майдану Гідності й протягом усієї російсько-української війни близько 40 небайдужих жінок активно допомагають нашим захисникам на передовій. Треба сказати, що приблизно чверть із них – це жінки віку за 70. У більшості з них війну на сході пройшли чоловіки, сини, зяті чи брати, у багатьох рідні та близькі відстоювали українську незалежність на Євромайдані. Є серед них і дружина та сестра загиблого Героя України – героя Небесної Сотні.
Як розповіли журналісту АрміяInform у громадській організації, за ці роки волонтерками виготовлено тисячі маскувальних сіток і кікімор, пошито сотні військових одностроїв, заготовлено й передано воїнам на передову тисячі літрів води, сотні літрів консервації, смальцю, борщової заправки, ліків, запчастин та інших необхідних захисникам речей.
– Особистим транспортом Наталя Олійник, Валентина Кондратенко та Валентина Мисяк побували майже в 60 гарячих фронтових точках, – розповідає секретар організації Олена Артюшенко. – Не зупиняючись, плетуть сітки й кікімори Алла Гриценко, Галина Голубенко, Валентина Хара, Любов Савченко, Агнія Тхоржевська, Ольга Атапіна, Валентина Бовда, Галина Цицар та інші жінки. За ці роки за безкорисливу працю наша організація та її волонтери відзначені десятками подяк різних військових частин, а також державними й народними нагородами.
Керує організацією «Материнські серця» кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня Віра Іщенко. Жінка розповідає, що посильну допомогу обухівські волонтерки відправляють практично по всьому району проведення операції Об’єднаних сил, а не лише туди, де служать їхні земляки.
– Представники різних підрозділів через соціальні мережі, через своїх знайомих виходять на нас і замовляють те, що їм потрібно найбільше: маскувальні сітки, кікімори та мішки для облаштування позицій, – ділиться Віра Іванівна. – Найрідніші волонтерам військовослужбовці 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців: чи не кожен другий воїн із Обухівщини пройшов із цією легендарною бригадою Маріуполь, Зеленопілля, Донецький аеропорт, Іловайськ… Регулярно ми допомагали також двом батальйонам «Київська Русь», що увійшли до складу різних бригад. Щойно пішли на буремний Схід маскувальні сітки – механізованій бригаді імені Лицарів Зимового походу. Географія військових частин, куди спрямовується допомога, від крайньої точки на Луганщині до Широкиного на узбережжі Азовського моря.
Гасло обухівських волонтерів – «Захисники України повинні постійно відчувати нашу підтримку». І вони щодня працюють, впроваджуючи ці слова в життя.
Крім допомоги захисникам, у полі зору організації – родини загиблих воїнів, демобілізованих, госпіталі, дитбудинки й інтернати в так званій «сірій зоні». Ще з 2014 року в обухівських волонтерів міцна дружба з Гірською спеціалізованою школою-інтернатом на Луганщині, з дитячим будинком сімейного типу з Черкащини.
До слова, хоч організаторками створення ГО стали жінки старшого віку, нині до них долучається й патріотична молодь, яка завзято підставляє плече в усіх волонтерських справах. Молодь гаряче підхопила ініціативу старших волонтерів ще в одному проєкті – у реалізації заходів народного мистецького центру, який на громадських засадах був створений в березні 2019 року. Адже Україна утверджується не лише на фронті, а й в повсякчасному відстоюванні української справи кожним із нас, переконані обухівські волонтерки.
