У російських зведеннях село регулярно «дотискають», «зачищають» і навіть оголошують «повністю звільненим», однак лінія фронту тут майже не змінюється. Про ситуацію на напрямку розповів…
Не полишають опіки над пораненими військовослужбовцями, які лікуються у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, вінницькі волонтери. Днями студенти-медики доправили до госпіталю одяг, взуття, побутові речі, засоби гігієни, а також фрукти та воду.
– ВМКЦ повністю забезпечує бійців засобами для лікування та реабілітації, – розповідає Олена Верлан-Кульшенко, голова Наглядово-координаційної ради громадських організацій та волонтерів при ВМКЦ ЦР. – Проте у хлопців і дівчат є щоденні потреби. На перший погляд, вони незначні, але розв’язувати їх потрібно швидко. Так, поранені прибули до Вінниці літаком, і в них не було з собою цивільного одягу, ми допомогли з цим. Наразі дуже спекотно, тож намагаємося частіше підвозити питну воду. Комусь потрібні батарейки, комусь – переслати поштою документи чи отримати з пошти передачу з речами бійця. Допомагаємо зустрічати і рідних поранених бійців, які приїжджають їх провідати, допомагаємо їм знайти житло.
Допомога студентів – госпітальних волонтерів – є ефективною завдяки співпраці із благодійними та громадськими організаціями, із активними підприємцями-вінничанами. Як зазначає Олена Верлан, благодійники завжди йдуть їм назустріч. Так, допомогли придбати корсет-комірець для учасниці бойових дій, яка нині перебуває на лікуванні. Цей медичний засіб був підібраний під індивідуальний розмір жінки.
А ще волонтери привітали медиків вінницького госпіталю із професійним святом – передали в кожне відділення торт з подякою від наших захисників.
Варто зазначити, що вінницькі студенти-медики допомагають пораненим бійцям, які перебувають на лікуванні чи реабілітації у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, від перших днів війни. Як розповідає Олена Верлан, молодь є більш мобільною, ніж старше покоління, тому завжди готова реагувати на будь-які потреби поранених і хворих. Окрім того, хлопці та дівчата на певний час стають рідними для бійців, адже не всі родичі мають змогу приїхати до Вінниці в госпіталь, а перебувати тут довго й поготів. До того ж серед студентів є ті, хто добровольцями їздить на передову у складі Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова.
