Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Під час російсько-фінської війни 1939 року для маскування своїх злочинів росіяни скидали на мирні міста Фінляндії бомби, що були дуже схожі на транспортні контейнери. Нарком Молотов запевняв, що «радянські літаки скидають кошики з хлібом для населення Фінляндії, яке потерпає від голоду». Про перші радянські касетні бомби РРАБ (ротативно-рассеивающие авиационные бомбы), а також «миротворчу» політику, що її відчула країна, якій «пощастило» бути сусідом Росії, нагадує АрміяInform.
3 грудня 1939 року нарком закордонних справ СРСР Молотов у розмові з послом США вимушено виправдовувався щодо масових авіабомбардувань населених пунктів Фінляндії. У найкращих традиціях Кремля він заперечував той факт, що «сталінські соколи» розпочали терор проти мирного населення, завдаючи бомбових ударів по цивільних об’єктах. За його словами, радянські ВПС уражають виключно військові аеродроми.
У Російському державному військовому архіві у фонді 34980 (Опис 14, Д 108) і у справі під назвою «Разведматериалы по Финляндии, Швеции и Норвегии» з 2 січня до 31 грудня 1940 року на 63 аркушах є докази безпринципності московських політиків, зокрема, і заява Молотова, що «радянські літаки скидають кошики з хлібом для населення Фінляндії, яке потерпає від голоду». Для маскування своїх злочинів, на мирні міста Фінляндії літаки із червоними зірками на борту скидали перші радянські касетні бомби РРАБ, що були дуже схожі на транспортні контейнери.
Бомба мала металевий корпус, розділений фанерними перегородками на відсіки. Випускалась у трьох варіантах: вагою 1000 кг, 500 кг та 250 кг. Довжина РРАБ – понад два метри, внутрішній об’єм ділився на відсіки (від 3 до 4 метрів залежно від модифікації), у яких розміщувались невеликі бомби. Детонатори перед розміщенням у РРАБ ставились на бойовий звід. При спорядженні касетної бомби осколковими авіабомбами малих калібрів, залежно від цілі бомбардування, розміщували 78 бомб АО-8(вагою 6,5 кг), 66 бомб АО-10 (вагою 10 кг) або 25 бомб АО-20 (20 кг).
Будова РРАБ дозволяла під час скидання бомби використовувати особливості аеродинамічного спротиву повітря та відцентрованої сили, які розкидали боєприпаси на великі площі, що значно збільшувало ефект. РРАБ-1 з висоти до 3-х тисяч метрів «накривала» територію до тисячі квадратних метрів.
30 листопада 1939 року під час бомбардування Гельсінкі й інших населених пунктів країни, яке здійснила радянська авіація, загинуло понад 900 людей та 500 зазнали важких поранень. Також було знищено понад 2000 кам’яних та дерев’яних будівель. Важко визначити, яким був персональний внесок саме «хлібних» кошиків Молотова, оскільки у авіаційних нападах їх використовували в комплексі з іншими боєприпасами.
Здійснюючи напад на Фінляндію, Кремль планував впоратись із нею за три тижні, захопивши 80% території. Сталін та його поплічники були впевнені: залізо відіграє вирішальну роль у війні, а те, що залізом керують люди, вони не врахували. Вождь не розумів, що у фінського солдата, вчорашнього хуторянина, приватного підприємця або робітника є усвідомлення, що він захищає свою Батьківщину, має зовсім інші якості, ніж радянський солдат після довгих років «щасливого колгоспного життя» чи радянський командний склад, який більше боявся особливих відділів НКВС, ніж противника.
Перевага країни світового пролетаріату перед нападом була разючою: 5 радянських солдатів проти одного фінського, 80 танків проти одного фінського, 1700 літаків проти 114 фінських. Проте завоювати Фінляндію Москві так і не вдалося.
Червоноармієць 96-го стрілецького полку Костянтин Мартинюк перед вирушенням на фінський фронт заявив: «Ми завоювали Західну Україну та звільнили український народ і зробили не життя, а могилу. Самі отримали за це звільнення собаче життя. Коли звільнимо Фінляндію, то життя стане гірше за собаче». Краще, ніж висловився простий солдат про кремлівську політику, і сказати важко. Адже цю «миротворчу» політику і сьогодні відчуває кожна країна, якій «пощастило» бути сусідом Росії.
