Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
АрміяInform продовжує серію матеріалів про соціалізацію та адаптацію ветеранів АТО/ООС. Цього разу розповімо історію «повернення» захисника Донецького аеропорту, кавалера ордену «За мужність» III ступеня Віталія П`ясецького – у 2015 році військовослужбовця 81-їокремої десантно-штурмової бригади.
Про те, чи може бути навчання у виші формою реабілітації, чи допомагає санаторний відпочинок учасникам бойових дій, і чого не можна робити ветерану в жодному випадку, читайте внашому матеріалі.
Хочу організовувати туристичні поїздки для ветеранів, у яких є проблеми з опорно-руховим апаратом
– Коли демобілізувався, то за держаний кошт мені влаштували поїздку до санаторію вТрускавець. Досить непогано було там. Потім громадська організація «Зігрій душу» організувала поїздку до Італії. Багато, взагалі, було таких пропозицій від волонтерів, але через роботу бракувало часу на такі поїздки, −розповідає Віталій.
За його словами, найкращою реабілітацією тодібула можливість навчатись у виші.
-Якщо ти учасник бойових дій, держава дає право навчатись безкоштовно −за умови, якщо пройдеш конкурс. Я −пройшов і нині вже закінчую навчання у Луцькому національному технічному університеті за фахом «Туризм». Бізнес, якимнинізаймаюсь, стосується реклами. А знання, які здобуваю у виші, сподіваюсь, знадобляться в майбутньому – поки це тільки плани, але хотів би організовувати туристичні поїздки для ветеранів, у яких є проблеми з опорно-руховим апаратом, −ділиться планами співрозмовник.
Він це бачить у вигляді подорожей, сплавів на байдарках, бо сам цим займається.
-Гадаю, можна закупити з десяток байдарок, влаштовувати людям відпочинок і за рахунок коштів, які так акумулюватимуться, періодично організовувати 2−3-денні сплави для ветеранів. Чому увагу хочу приділити людям саме із проблемами опорно-рухового апарату? Бо сам колись мав їх через невдале приземлення з парашутом, −пояснює захисник ДАПу.
Не забути жодного моменту, який пережив на війні. Це мій стимул, щоб не підвести хлопців, які загинули
Віталій розділяє позицією, що найкраща реабілітація для учасника бойових дій – бути всправі, а не ледарювати.
-Так само важлива родина, яка допомагатиме впсихологічній реабілітації. Для мене ці два компоненти є найголовнішими. Може тому моя адаптація до цивільного життя минула майже безболісно. Я повернувся з армії, місяць відпочив, відіспався. А потім повернувся до справи, яка в мене була до армії. Тобто, було, де себе реалізувати. Ну і, важливо, що дружина у всьому підтримала, розуміла, закривала очі на якісь нюанси. Тому родина і улюблена робота – два кити, на яких тримається справжня реабілітація учасника бойових дій. А всі ці поїздки в санаторії, відпочинок – це другорядне. Адже тиждень, ну, місяць ти відпочиваєш −а потім все одно повертаєшся до тих життєвих обставин, у яких перебуваєш постійно. Жоден санаторій родинну любов не замінить, −стверджує ветеран.
Побратимам, уяких ще не все так добре після повернення з війни, він радить зрозуміти одну річ:
-Якщо ти себе не візьмеш у руки, не намагатимешся зачепитись за це життя, не захочеш просто жити і розуміти, що тобі це потрібно, жодна реабілітація нічого не дасть. Це перше. Друге: ніколи, навіть у якихось там грайливих фантазіях, не допускати думки, що всі проблеми вирішиш одним пострілом у голову. Бо це буде нелогічним закінченням твого життя і жахливою подією для людей, які тебе знали… Я не пропоную забути все, що було на війні. Навпаки, намагаюсь не забути жодного моменту, який пережив там. Бо для мене це стимул, щоб не підвести хлопців, які загинули. Тобто, будь якими способами – через спорт, хобі, роботу, родину −але треба чіплятись за життя.
Фото – з особистого архіву Віталія П`ясецького.
